За життя Валерій Васильович був для Ігоря Михайловича однодумцем та товаришем, до порад і величезного життєвого досвіду якого він завжди прислухався.
13 травня, поклавши квіти до пам'ятника та поспілкувавшись із сім'єю Лобановських, Ігор Суркіс відповів на запитання представників ЗМІ.
- Одинадцять років тому від нас пішов великий громадянин України. Людина, яка багато чого зробила для футболу як українського, так і всього пострадянського простору. Із нього беруть приклад і донині. Всі бачили, як вчора на стадіоні «Олд Траффорд» проводжали тренера «Манчестер Юнайтед» Алекса Фергюссона. Валерій Лобановський заслужив, щоб його так само проводжали за життя. На жаль, не склалося. Тепер у цей день із року в рік збираються люди. Всім, кому дорога пам'ять про тренера.
- Як часто особисто ви згадуєте Валерія Лобановського?
- Дуже часто, тому що особливих успіхів у «Динамо» після нього й не було.
- На початку 80-х років Валерій Лобановський підіймав «Динамо» із середини турнірної таблиці на її вершину. На ваш погляд, як би він сприйняв нинішню ситуацію?
- Продовжував би працювати, вірячи в те, що він робить. Олег Блохін абсолютно правильно сказав, що команді, яка зараз перебудовується, потрібен час. Його ми тренеру дамо. А потім відповідно до показаних результатів будемо оцінювати роботу.
- Ви дуже тепло спілкувалися з дочкою Валерія Лобановського, Світланою Валеріївною. Вас пов'язують довгі роки дружби?
- Ми весь час спілкуємося, зустрічаємося, причому не лише в такі дні. Нещодавно в мене в офісі була Аделаїда Панкратіївна Лобановська. Можу сказати, що ми справді дружимо та підтримуємо дуже теплі й добрі стосунки.
www.fcdynamo.kiev.ua
