- Коли агенти гравців кажуть, що в плані розуміння футболу Ігор Суркіс дасть фору багатьом селекціонерам, вам це приємно чути?
- Так я ж із ними не змагаюся. А щоб відповісти на ваше запитання, потрібно розібратися, що саме вони мають на увазі.
- Припустимо, вміння з першого погляду оцінити потенціал футболіста.
- Якби я дійсно мав подібну здатність у більшій мірі, ніж люди, які професійно займаються селекцією, навряд чи наробив би так багато помилок. При тому, що гравців на свій смак ніколи не купував, а переговори розпочинав, лише отримуючи рекомендації від клубних служб та головного тренера. Будь-якою справою, з моєї точки зору, мають займатися професіонали, але навіть це, як показує досвід, не гарантує відсутність трансферних невдач.
Не було випадку, щоб ми купували футболіста, які не проявляли себе у своєму колишньому чемпіонаті. Взяти аргентинця Роберто Нанні: коли ми звернули на нього увагу, він за сезон забив у «Велес Сарсфілд» чверть сотні м'ячів. Однак у «Динамо» Нанні толком не адаптувався та проявив, до того ж, складний характер. Довелося відпустити людину в оренду.
Напевно, так само можна було б назвати невдалою трансферну кампанію, в ході якої до нас прийшли Александар Драгович, Дьємерсі Мбокані, Джермейн Ленс та Юнес Беланда, адже, здійснивши таке значне підсилення складу, ми фінішували лише четвертими. Але виявилося, що їм була потрібна людина, здатна об'єднати міцних за потенціалом гравців в єдине ціле. Така людина очолила команду минулої весни, й завдяки їй – як ви розумієте, мова про Сергія Реброва – футболісти заграли, довівши й собі, й іншим, що здатні бути на провідних ролях у будь-якому європейському чемпіонаті. Зараз ними вже цікавляться імениті європейські клуби – й будуть цікавитися надалі.
- Ви дали зрозуміти, що особисто займаєтеся пошуками для команди лівого захисника...
- Точніше сказати – намагаюся вести переговори щодо кандидатур, запропонованих нашою селекційною службою та узгоджених із головним тренером. А вибір потенційних новачків, як я вже казав, – не моя парафія. До речі, половина прізвищ, які з'являються в інтернеті у зв'язку з нашим клубом, не відповідають дійсності. Це все вигадки. Нічого не змінилося: в нас є певні напрацювання, й по них ми працюємо.
Якщо домовимося – добре, ні – обійдемося в майбутньому півріччі своїми силами. Тим паче, що Женя Макаренко почав відновлюватися інтенсивніше, ніж ми очікували – не виключено, що на полі він з'явиться вже за місяць. Словом, брати футболіста для кількості або просто тому, що хлопець шульга, нам нецікаво. Потрібна людина, яка й із поверненням Макаренка зможе реально з ним конкурувати.
А є же ще й Євген Селін, якому варто переглянути своє ставлення та з новими силами повернутися в боротьбу за місце у складі. Плюс – хлопці, здатні за необхідності зіграти на лівій бровці, – Бетао, Домагой Віда, Микита Бурда. Позиція лівого захисника в цьому трансферному вікні, тим не менш, залишається для нас пріоритетом. Придбати гравця цього амплуа, щоб ви розуміли, не проблема – питання, якої він буде якості.
- Але не секрет, що запросити зараз до української прем'єр-ліги футболіста із серйозного європейського чемпіонату складніше, ніж раніше – навіть за великі гроші. Чи є у зв'язку з цим на прикметі гравці, які виступають в наших клубах?
- Ось дивіться: з «Дніпра» пішов лівий захисник Іван Стрінич. У Дніпропетровську про цю проблему знали заздалегідь – і досвідченому наставнику Мирону Маркевичу, напевно, ніщо не заважало запропонувати своєму керівництву домовитися про трансфер виконавця цього амплуа з команди класом нижче, із прем'єр-ліги або першого дивізіону. Строго кажучи, ліві захисники є в кожному клубі, але такого, щоб відповідав завданням, що стоять перед «Динамо» або «Дніпром», – на жаль...
- У стартових контрольних матчах на зборі в Марбельї Ребров використовував на позиції лівого захисника не лише знайомих із цією роллю Андрія Цурікова та Євгена Селіна, але й Владислава Калитвинцева. Як він, із вашої точки зору, виглядав у цій якості?
- Ну, я ж не бачу цілісної картини, тому розмірковувати можу як уболівальник, як пересічний громадянин.
- Як інформований пересічний громадянин...
- (Посміхається). У цій якості можу вам сказати, що Влад завжди ставить перед собою високі завдання – й у нього, не сумніваюся, велике майбутнє. Дай Боже, щоб у нас, у «Динамо». Мені молодший Калитвинцев завжди подобався як гравець. Знаєте, є юні футболісти, які стають мужиками відразу. Влад мужнів поступово, і з віком зростала і його майстерність.
Мені здається, потрібно почекати ще певний час – і якщо він буде працювати так само ретельно, як зараз, він стане гравцем із великої літери. Дуже поважаю його батька Юрія Калитвинцева, з яким часто спілкуюся. Так от, є татусі, які бігають, просять, скаржаться, що їхнього сина не ставлять, пропонують відпустити з «Динамо» до іншого клубу. Тут немає нічого подібного – навпаки, між нами повне взаєморозуміння.
Додам, що Юрій Миколайович як ставився критично до себе, коли був гравцем, так зараз критично ставиться й до сина. Це мені дуже імпонує, але майбутнє Владиславу я прогнозую не лише з персональної поваги до старшого Калитвинцева. Вважаю, що якщо незабаром команду залишить правофланговий або лівофланговий гравець – імен я зараз не називаю, – то хлопець негайно займе звільнене місце.
- Бетао, якого теж розглядали як вірогідного кандидата на місце лівого захисника, чотири рази по тайму зіграв у центрі оборони. Це лише мені здається, що він поки не занадто вписався в командну гру?
- Почнемо з того, що розглядали його як претендента на ліву бровку журналісти та вболівальники, а у Реброва цілком може бути на цей рахунок зовсім інша думка. Що стосується нинішньої форми Бетао, то він, не забувайте, пропустив півроку й зараз лише набирає кондиції. Окрім того, футбол зараз змінюється навіть не щороку – щодня, стає швидшим.
Людині, яка не грала на серйозному рівні стільки часу, необхідна адаптація, але якщо комусь достатньо тижня-двох, бразильцю, можливо, будуть потрібні два збори. Але важливо не це, а те, щоб вийшовши нарешті на поле, він зміг реально допомогти «Динамо». Ось головне завдання. А Бетао, повертаючись до команди, добре розумів, яка на нього чекає конкуренція.
- Лукман Аруна не просто не полетів із командою на збір – заявив, що займається пошуками нового клубу. У той же час кажуть, що «Ніцца» готова віддати за нього бажані вами три мільйони євро.
- Аруна – кваліфікований гравець, але в даному випадку, припускаю, не підходить під модель Реброва. До Марбельї, втім, він не поїхав ще через мікропошкодження: якби з ним було б усе гаразд, вирушив би на збір та отримав абсолютно рівну з іншими можливість конкурувати за місце у складі. Навіть якщо людина не відповідає концепції головного тренера, ми не можемо просто викинути футболіста, який так багато зробив для команди, а він, якщо його не ставлять, – все кинути та припинити боротися.
- Але Аруна прямо сказав в інтерв'ю, що не бачить для себе місця в «Динамо» й шукає можливість піти ще до закриття цього трансферного вікна...
- Надійдуть пропозиції від інших клубів – ми їх розглянемо. Якщо вони влаштують і нас, і футболіста, будемо його продавати.
- Тобто від «Ніцци» ви пропозиції не отримували?
- Поки що ні.
- А чи дійсно розглядається варіант переходу Аруни до «Сент-Етьєнна» як частина трансферу Франка Табану?
- Ні той, ні інший трансфер нами не розглядається. Взагалі.
- Багато говорилося про те, що Роман Безус піде до «Дніпра» в оренду на півроку, але в результаті – було здійснено повноцінний трансфер. Немає жалю, що цей гравець не розкрився в «Динамо», як очікувалося?
- Тут необхідно повернутися до початку нашої бесіди. Безуса, як і Селіна, ми запрошували свого часу за наполяганням Олега Блохіна. Якщо тренер наполягає на трансфері того чи іншого виконавця, він має йому повністю довіряти. Але щось я не помітив довіри Олега Володимировича стосовно до цих хлопців.
При цьому немає жодних сумнівів, що Безус – кваліфікований футболіст. Я до Роми дуже добре ставлюся, особисто вів переговори з ним та з його батьком про переїзд до Києва. Якби хлопець мав більше ігрової практики, в нашій команді він перебував би на провідних ролях. Проте доля гравця залежить не лише від таланту, а й від безлічі різних обставин.
Ось вам ще одна ілюстрація сказаного раніше: хіба ми помилилися, купляючи Безуса? Або виховавши Романа Зозулю, Дениса Бойка, Віталія Мандзюка? Можу, не замислюючись, назвати вам десяток виконавців, які заграли потім в інших клубах найвищого рівня. З моєї точки зору, виявилася правильною й практика віддавати наших футболістів, які не мають на певному етапі ігрової практики, до хороших тренерських рук. Скажімо, до рук В'ячеслава Грозного.
Руки у нього справді золоті. Всі ми перебуваємо іноді в полоні стереотипів, але можу вам сказати, що В'ячеслав Вікторович – вдумливий та серйозний фахівець. Мабуть, один з останніх представників старої плеяди тренерів-особистостей. Футболісти у Грозного зростають, як на дріжджах, тому я із задоволенням віддаю йому наших хлопців – іноді навіть на невигідних для нас умовах. Він, по-перше, надає гравцям відсутню практику, а по-друге, вчить життя: як необхідно боротися та досягати поставлених цілей.
- Тут не посперечаєшся: свого часу капітаном його «Говерли» був Макаренко, цієї зими повернувся до «Динамо» з оренди Сергій Мякушко, який добре проявив себе на зборах в Іспанії.
- Від Грозного футболісти повертаються зовсім іншими. Буває, ти віддаєш гравця до якоїсь команди заради ігрової практики, але розумієш, що там людина не буде розвиватися. А відправляючи хлопців до «Говерли», де й зараз проглядається ціла група наших молодих виконавців, я розумію, що там вони пройдуть справжню школу не лише футболу, але й життя. І за допомогою такого батька-наставника, як Грозний, повірять у себе.
Взяти Мякушка: до від'їзду до Ужгорода він не потрапляв до другої команди, а зараз – ще півроку, й, повірте мені, стане гравцем основного складу. А Віталій Буяльський або той же Максим Коваль! Адже вони вже не діти, щоб зіграти за дубль – та радіти, їм потрібен футбол іншого рівня, щоб розвиватися. А таку можливість дає Грозний – тренер, який міг би працювати в абсолютно іншій команді. Але людина не боїться труднощів, йому подобається виховувати молодь.
Можу навести вам ще один приклад. Олега Гусєва ми звідки взяли? З київського «Арсенала», який тоді тренував В'ячеслав Вікторович. У свою чергу той знайшов талановитого хлопця в Сумах. А Юрій Жирков, який був у нього в Києві! Грозний мені пропонував цього футболіста, який згодом опинився в «Челсі», але я його не послухав. Не я навіть – наші, як кажуть, селекціонери, фахівці.
- Якщо для Грозного довіра молоді – не лише душевний порив, а й усвідомлена необхідність, то Ребров дає їй можливість себе проявити, маючи в розпорядженні футболістів високого рівня, включаючи легіонерів. Ігровий час в іспанських контрольних матчах отримали Ігор Харатін в опорній зоні, Мякушко на правому фланзі та Дмитро Хльобас на вістрі атаки. Чи справляють вони на вас приємне враження?
- Подивимося, як вони будуть виглядати в офіційних іграх. Але необхідно визнати, що не просто поява на полі – впевнена гра наших вихованців мене радує. Ситуація в країні непроста, ніхто не візьметься передбачити, як вона буде розвиватися. Тому ми маємо не так спиратися на легіонерів, як готувати наших, українських хлопців. Які будуть патріотами, тримати руку на серці при виконанні національного гімну, а граючи – віддавати всі сили клубу, який виховав їх...
(переклад з російської www.fcdynamo.kiev.ua)
* фото В.Раснер
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
