Підопічні Олександра Хацкевича провели 18 матчів, у яких здобули 8 перемог, 6 поєдинків звели внічию і в 4-х зазнали поразки. Підсумки першої частини сезону офіційний сайт підводить із захисником нашої команди Іваном Трубочкіним, який зіграв у 15-ти матчах:
- Закінчити сезон в Ужгороді вийшло на мажорній ноті, але багато питань залишив попередній програний домашній матч з київським «Арсеналом». Що, на ваш погляд, не вийшло в захисті?
- Мені здається, велику роль зіграли погодні умови, по суті, це був перший матч у цьому році, який ми грали по снігу, з усіма витікаючими наслідками - важким полем, важким м'ячем, який занадто ковзав. Перший гол «Арсеналу» вийшов курйозним, Віталік Ягодинскіс хотів вибити м'яч, але через те, що він був мокрим, просто ковзнув по взуттю і відлетів до нападника. Тобто, вони більше будували гру на контратаках, грали від оборони і просто закрилися на своїй половині поля. Ми пропустили ці контратаки, не дуже уважно зіграли ззаду, причому, не тільки центральні захисники, але і вся команда в цілому, і, напевно, тому отримали такий результат. Звинувачувати двох у поразці не можна. Перемагає та програє вся команда. І пропущені м'ячі стали результатом загальних помилок.
- Після цього матчу Олександр Хацкевич сказав, що лінія захисту Акубардія, Братков, Ягодинскіс, Трубочкін - найнадійніша в молодіжному чемпіонаті. Як ставитеся до цього?
- Він сказав, що за найменшою кількістю пропущених м'ячів ми другі. Навіть не знаю, що сказати. Напевно, це заслуга не тільки нас чотирьох, а й центральних та крайніх півзахисників, всієї команди.
- Пара центральних захисників протягом сезону часто змінювалася, оскільки приходили футболісти з першої команди. Як така ротація позначилася на зіграності, балансі та стабільності оборони?
- Безумовно, що більше ти проводиш часу поруч зі своїм партнером на полі, то впевненіше себе почуваєш, відчуваєш його підтримку, знаєш, що він може підстрахувати. А коли приходять хлопці з першої команди, деяких футболістів садять на лаву, вони не отримують достатньо спільної ігрової практики, і, звісно, це може негативно позначитися на зіграності.
- За молодіжну команду часто грали Аруна, Дуду, Алмейда, Рубен. Що вони підказували вам? Як, в цілому, з ними грати і контактувати на полі?
- Їхній досвід допомагає нам, вони багато підказують. Ці хлопці повинні ставати лідерами на полі, оскільки вони старші, допомагати молоді, просто бути прикладом того, як потрібно діяти на полі в тій чи іншій ситуації. З іноземцями важче спілкуватися, заважає мовний бар'єр. Наприкінці року нам дуже допомогли Дуду і Аруна, всі ігри за нашу команду провів Рибалка та забив чимало м'ячів. Доречі, його вплив було дуже великим.
- Чи часто траплялося, що футболісти першої команди в молодіжному складі просто відбували номер?
- Не завжди. Бували матчі, коли було видно, що хлопці грали без бажання, але в більшій частині поєдинків, особливо домашніх, всі старалися і прагнули довести, що вони гідні грати в основі і заслуговують того, щоб їм дали шанс. На домашніх матчах присутні тренери головних команд, які дивляться за своїми підопічними.
- Чи відчули ви рух не тільки в напрямку від першої команди в молодіжну, але й у протилежному? Наскільки це надихає?
- Звичайно, коли тебе беруть в головну команду, навіть якщо ти просто потрапляєш в список 18-ти, це дає величезний стимул і надихає на нові звершення і здобутки. Ти ростеш, отримуєш більше впевненості у своїх діях, одним словом, виростають крила. Звичайно, хотілося б, щоб молодь частіше підпускали до основи, але це залежить від тренерів та від того, як ми самі будемо діяти на футбольному полі в молодіжній першості, адже ми перебуваємо під постійним наглядом і контролем тренерів головної команди.
- Ви вже потрапляли в заявку на матчі основи?
- Так, двічі за часів Сьоміна: у кубковому поєдинку проти «Кременя» з Кременчука та проти «Волині».
- Чому, на ваш погляд, незважаючи на проблеми з позицією правого захисника, травмою Данило Сильви, гравцям з дубля все одно не довіряють, змушуючи грати на чужій позиції Гусєва або підбираючи інші варіанти?
- Не нам про це судити. Така думка тренерів, можливо, вони ще не бачать в нас гідної заміни, безумовно, нам ще бракує досвіду, можливо, ще якісь причини, але не в моїй компетенції це обговорювати.
- Але тренувальний процес у вас, по суті, однаковий?
- Так, він майже нічим не відрізняється від тренувань першої команди - ті ж вправи, ті ж завдання, тактичні перелаштування...
- Яка основна тактична схема використовується в захисті?
- Гра в лінію - з останнім захисником вже давним-давно ніхто не грає. Схема з чотирма захисниками, більше нічого особливого.
- Зараз крайніх захисників можна назвати вінгерами, адже вони часто підключаються до атаки?
- Так, сучасний футбол вимагає цього, для того, щоб створювати більшість на фланзі, при атаках, але про оборонні дії також забувати не варто. Необхідно спочатку уважно зіграти позаду, і тільки потім підключатися до дій попереду, коли є для цього можливість, не в кожну ж атаку бігти. А центральні захисники майже ніколи не підключаються, вони залишаються позаду. Коли розвивається атака, в ній може брати участь максимум один захисник, на чиєму фланзі відбуваються події, а троє повинні залишатися в обороні.
- Чи вистачає функціональної підготовки, щоб так бігати від воріт до воріт, встигаючи надійно відпрацьовувати в обороні?
- Так, якщо відчуваєш, що задихнувся, зробиш паузу. Звичайно, всі 90 хвилин так не побігаєш, але по можливості, створюємо більшість в атаці і підключаємося.
- Під час матчу вам часто доводиться мінятися флангами...
- Так, це не проблема, ще в Академії я грав на різних позиціях, та й в молодіжній першості доводилося бути і центральним захисником, і опорним півзахисником, і зліва діяти. Тобто для мене великої різниці немає, оборонні дії, перелаштування скрізь однакові. Ми знаємо їх і багато займаємося цим на тренуваннях.
- Ні для кого не секрет, що в сучасному футболі велике значення мають стандартні положення. Які вимоги у зв'язку з цим до вас?
- Коли стандартне положення біля чужих воріт, ми, буває, міняємося з Ягодинскісом, підключаємося по черзі, якщо хтось вже «наївся». Певні моменти награємо на тренуваннях, але надприродних функцій немає, просто йдемо в штрафний майданчик, де завдання - забити гол.
- Відомо, що фундамент підготовки закладається під час зборів. Після зимової підготовки в минулому році команда не змогла піднятися в трійку призерів. Після початку нового сезону ви йдете на третьому місці і це ще не межа. Як можете оцінити роль зборів?
- Все ж, ми ростемо, стаємо сильнішими, могутнішими, тактично більш грамотними. Звичайно, підготовчі збори мають дуже велике значення, не тільки коли готуємося за кордоном, але і в Києві. Під час них награються зв'язки, розвивається відчуття партнера на полі... Все це не проходить задарма і дуже допомагає в подальшому. А головне - видно прогрес: в позаминулому сезоні з Володимиром Мунтяном ми зайняли 13-е місце, в минулому з Олександром Хацкевичем - 8-е, а зараз поки знаходимося на третьому з надією по закінченню сезону піднятися ще вище.
- Молодіжний склад «Динамо» можна назвати атакувальною командою?
- Ну, вже точно не оборонної. Ми дійсно активно граємо в атаці, діємо по ситуації, не забуваючи і про оборону. Я б сказав, що у нас рівний баланс.
- Виходячи на поле, ви в кожному матчі відчуваєте себе фаворитами?
- Звичайно. Ми виходимо на гру з емблемою «Динамо» на грудях, тому повинні бути лідерами на полі і досягати перемог.
- Вашу команду можна назвати «виїзною» чи «домашньою»? Існує взагалі таке поняття?
- Для нас не має значення, де грати, вдома чи на виїзді. Всі ігри складаються по-різному, але більшість очок ми беремо вдома, де майже не програємо. Невдалі матчі, в яких ми втрачали очки, також були як вдома, так і на виїзді. Тож конкретно визначити складно.
- Наскільки значущим для вас є фактор стадіону «Динамо»?
- Дуже значущим. Особливо, в перших матчах, коли тільки починали на ньому грати. У нього, як і у клубу, багата історія, і ми не повинні про це забувати. Особливо приємно, коли на трибунах збирається багато вболівальників, і вони підтримують нас. На базі на наші ігри приходило дуже мало людей.
- Який домашній матч вважаєте найвдалішим за першу половину сезону?
- (Після паузи) Напевно, гра з «Таврією», в якій ми перемогли з найбільшим рахунком в цьому сезоні - 6:0. Я в ній участі не брав, але стежив за розвитком подій. У нашої команди тоді виходило все. Такі суперники грають до пропущеного м'яча. Після цього вони починають розкриватися і звільняти більше зон і простору для атак. Нам вдалося реалізувати майже всі моменти, які створили, могли забити і вісім, і дев'ять м'ячів, але для перемоги вистачило і шести.
- А з виїзних?
- Була важка, вольова перемога в Полтаві 2:1, там завжди матчі проходять дуже важко. Це перше, що спало на думку.
- Як відчуваєте, ще не переросли рівень молодіжного чемпіонату?
- Звичайно, хотілося б прогресувати і йти далі, вище... Але і в молодіжній першості зараз рівень високий, адже на матчі команди залучають гравців головних команд, які виступали в Прем'єр-лізі, і в першій. Поки набираюся досвіду.
- Попереду є кілька шляхів: «Динамо-2», перша команда і оренда в іншому клубі. Який з них бачите для себе?
- Хочеться в першу команду, звичайно.
- Якщо Олег Блохін візьме вас на збір із першою командою, що готові йому запропонувати, і наскільки готові до конкуренції там?
- Що тренер буде вимагати від мене, те й буду виконувати. У мене є величезне бажання поїхати на збір із першою командою і морально я до цього готовий. Дуже хотілося б отримати такий шанс, а там вже буду доводити, що гідний цього.
- Відомо, що Блохін, перш за все, вимагає дисципліни і виконання установки. Ви готові до цього?
- Футболісти повинні виконувати установку в будь-якій команді на будь-якому рівні. Тут немає нічого особливого, те ж саме від нас вимагає і Олександр Хацкевич в дублі.
- А чи немає страху, що чогось не зможете зробити?
- Зі страхом не буде нічого виходити, треба спокійно до всього ставитися, колись же все одно доведеться грати на більш високому рівні, ніж молодіжна першість. Головне, не боятися пройти цей період, і тоді все вийде.
- Якось Олег Блохін сказав, що в Україні футболісти починають заявляти про себе не в 17-18 років, як за кордоном, а в 22-23 роки. Чому, на ваш погляд, це трапляється пізніше?
- Мені здається, що більше тренери першої команди будуть довіряти і давати шанс, то раніше футболіст буде рости. Якщо буде даватися шанс, як, наприклад, Дімі Хльобасу, якому у 18 років вже дали можливість дебютувати в Прем'єр-лізі і провести 25 хвилин на полі, це вже великий крок вперед.
- Що, по-вашому, входить у поняття «динамівський стиль», якого так чекають від першої команди навесні?
- Думаю, це боротьба, завзятість на полі, високі швидкості, участь всієї команди як в атаці, так і в обороні. «Динамо» завжди було єдиним колективом, і за рахунок цього досягало великих успіхів. Будуючи команду, потрібні особистості, і вони вже ростуть. У молодіжному складі з цим немає жодних проблем: є єдина команда, яка виходить на поле, в якій всі хлопці відпрацьовують один за одного.
- Ви граєте, переважно, за системою 4-4-2?
- У нас є набір тактик, ми можемо виступати в різних поєднаннях в залежності від подій на футбольному полі. У захисників при цьому функції залишаються колишніми, більше змінюється гра у півзахисті і атаці.
- Розкажіть про своє навчання.
- Я вчуся на заочному відділенні КНЕУ та Інституті фізкультури. А якщо навчання ще й на тренування накладається, вільного часу не залишається взагалі. Але я вважаю, людина повинна бути різнобічною і розвиватися у всіх напрямках
- Як проводите відпустку?
- Поїхати на відпочинок в теплі країни у мене не було можливості, тому поки перебуваю в Києві. Віддаю перевагу активному відпочинку - раз на три дні з друзями граємо у футбол в манежі динамівської бази. Є програма, за якою потрібно працювати. Це пробіжки, робота в тренажерному залі, якщо є можливість. Виходити з відпустки вже потрібно в певних фізичних кондиціях, щоб не починати з нуля.
