І хоча фронтовиків серед присутніх не було, багато хто із сивочолих ветеранів не з чуток знають про труднощі військових та післявоєнних часів, оскільки були живими свідками важких, однак щасливих для них років. Адже незважаючи на всі проблеми, вони були молодими, здоровими, в їхньому житті з’явився «його величність футбол».
Теплим, весняним днем
Теплим весняним днем ветерани столичного футболу, більшість із яких у молодості захищали кольори «Динамо», зустрілися в центрі Києва біля Оперного театру. Віктор Серебряников, Володимир Мунтян, Олег Базилевич, Віктор Матвієнко, Сергій Круліковський, Валерій Самохін, Анатолій Коньков, Анатолій Сучков, Віталій Хмельницький, Віктор Хлус, Петро Слободян та багато-багато інших при зустрічі тепло обіймалися, запитуючи про справи, здоров’я, дітей, онуків. Була серед присутніх і багаторічний диктор стадіону «Динамо» Олена Гуц. Спілкування продовжилося в розташованому неподалік ресторані, в душевній, майже сімейній обстановці.
Організатори заходу – Федерація футболу міста Києва та Асоціація ветеранів футболу міста Києва – подбали про цікаву культурну програму. Знамениті футболісти оплесками зустріли заслуженого артиста України Петра Чорного, який, імпровізуючи, переробляв популярні пісні на футбольний манер, включаючи в них динамівські речівки. За здоров’я, довголіття, успіхи улюбленого клубу – на цю тему було вимовлено більшість тостів. Звичайно, не забули пом’янути футболістів та тренерів, які пішли з життя.
Згадаймо друзі!
Президент міської федерації футболу Ігор Кочетов запропонував оригінальний формат зустрічі. Кожен із ветеранів, а слово цього дня було надано всім без винятку, мав розповісти цікавий випадок зі своєї яскравої футбольної біографії. Якби вдалося зібрати всі історії на компакт-диск – його сміливо можна було пускати до продажу!
Володимир Мунтян згадав про свою поїздку на Кубок Світу 1970 року до Мексики:
- Граємо в першому матчі проти господарів – мексиканців. Я й Бишовець у стартовому складі. Приїжджаємо на знамениту «Ацтеку», стадіон переповнений, більше ста тисяч глядачів. За годину до початку матчу, готуючись виходити на розминку, Толя Бишовець розуміє, що з готелю взяв дві праві бутси. У нас маленька паніка, відразу повідомили про проблему організаторам. Добре, що вони пішли назустріч, відправивши мотоциклетний ескорт, із мигалками, вогнями. За якихось тридцять хвилин бутси були вже в нашій роздягальні. «Так президентів не возять, як твоє взуття», – жартували тоді ми.
- Один із перших своїх матчів за «Динамо» я зіграв проти «Спартака», – згадує історію більш ніж 40-річної давнини Віктор Матвієнко.
- Наш чудовий тренер Віктор Маслов говорить: «Ти не хвилюйся, на фланзі проти тебе буде грати ... ну такий, маленький, темненький, ну ...». Звертається до помічника Терентьєва: «Як його звати?» «Чебурідзе», – відповідає той. У роздягальні регіт, всі просто «лежать». А з мене ця історія зняла напругу, притаманну новачку. Не міг я - київський динамівець! – не впоратися з якимось Чебурідзе.
Як завжди, гарний настрій був у Віталія Хмельницького. Його день починається із жарту, ним і закінчується. У футбольних колах навіть кажуть: хочеш у компанії створити веселу атмосферу – поклич Хмельницького.
- Пам'ятаю нашу гру проти «Спартака». Лише розпочався матч, як отримую сильний удар по ногах від Логофета. Ледь підіймаюся з поля, до мене підходить Генка і, посміхаючись, каже: «Привіт, ми з тобою сьогодні ще не віталися», – згадав один з тисяч епізодів славної молодості Віталій Григорович.
Шануємо й пам'ятаємо
Журналіст Олександр Липенко багато років працював ведучим домашніх матчів «Динамо». Ветераном «біло-синіх» він вважає себе ще й тому, що в 1960 році у складі команди став чемпіоном СРСР серед юнаків.
- Я на три роки молодший від Лобановського. Ще коли був учнем дитячої школи «Динамо», кажу йому: «Валера, давай посперечаємося, скільки із десятьох ударів із пенальті зможеш забити мені?». «Десять», – коротко відповів Лобановський. У підсумку так і сталося, всі м'ячі влетіли у ворота, а мені довелося «виставляти» переможцю трилітрову банку яблучного соку. За багато років, коли Валерій Васильович повернувся з Еміратів до «Динамо», на одній із прес-конференцій я згадав цю історію, символічно подарувавши ще одну банку соку, – розповів Олександр Анатолійович.
- Шанувати людей, які приносили славу «Динамо», радянському, а тепер і українського футболу – наш обов'язок, – каже керівник Асоціації ветеранів футболу міста Києва, у минулому чудовий футболіст «Динамо» Віктор Хлус.
- Наша асоціація намагається не забувати нікого. Уже традиційними стали наші передноворічні зустрічі, на які збирається весь столичний футбольний бомонд, до 500 людей. Вручаємо подарунки, організовуємо шоу-програму. Не всі з них зараз обласкані увагою публіки, багато хто, чого приховувати, потребують допомоги. На кошти Асоціації нам вдалося преміювати вісьмох ветеранів поїздками до Трускавця. Намагаємося збирати всіх разом як можна частіше, нікого не забувати.
Ветеранський рух Києва дуже дружній і активний. Будьте й надалі разом, радуйте нас своєю присутністю та підтримкою, як раніше радували блискучою грою на футбольних полях.
Наступна зустріч ветеранів футболу відбудеться зовсім скоро, 13 травня виповниться десять років із дня смерті Валерія Лобановського.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» Київ
