Гортаючи сторінки історії
Так само, як «Динамо» в Україні, так і в себе в Австрії, наш майбутній суперник є найтитулованішим клубом, 32 рази ставши чемпіоном Австрії та одного разу Німеччини (1941). Команда була сформована в 1898 році під прапором Першого віденського робочого футбольного клубу (Erster Wiener Arbeiter Fußball Club) та виступала в червоно-синіх кольорах (такий варіант форми досі часто використовується у виїзних матчах).
8 січня 1899 року футбольне утворення отримало нову назву «Шпорт клуб Рапід Відень» (Sportklub Rapid Wien), змінивши в 1904 році кольори на зелено-білі. Аж до 60-х років минулого сторіччя «Рапід» став беззаперечним лідером австрійського клубного футболу, а потім поступово втратив цей статус, вигравши за останні двадцять років титул переможця місцевої Бундесліги лише три рази (останній у 2008-му році).
У Європі клуб двічі перемагав у Кубку Мітропи (1930, 1951) та дістався в сезоні 1995/96 фіналу Кубка володарів Кубків.
Постановник гри
43-річний Зоран Баришич, який народився у Відні, за свою ігрову кар'єру в якості півзахисника, а потім і захисника змінив в Австрії з 1989 до 2005 років вісім клубів, з яких одним із найбільш значущих був віденський «Рапід», із яким він у 1995 році виграв Кубок Австрії, а потім дістався фіналу Кубка володарів кубків, в якому в травні 1996 року в упертій боротьбі поступився французькому ПСЖ (0:1). Окрім цього, Баришич чотири рази ставав чемпіоном Австрії (три рази у складі «Сваровскі Тіроль») та провів одну гру за національну збірну своєї країни.
Повісивши бутси на цвях, він прийняв пропозицію головного тренера «Рапіда» Петера Пакульта та працював його асистентом з вересня 2006 до жовтня 2009 року.
Після цього настав етап його самостійної роботи, що почався з юніорської команди клубу та продовжився майже два роки. Потім він на короткий термін тимчасово очолив основну команду «Рапіда», провівши в цьому статусі 10 матчів наприкінці сезону 2010/11, але мабуть не переконав керівництво у своєму тренерському вмінні (команда фінішувала лише п'ятою) й наступні два сезони очолював «Рапід-2».
Нарешті 17 квітня 2013 року цього року Баришич знову став головним тренером клубу, після того, як Петера Шеттеля було звільнено зі своєї посади незабаром після принизливої поразки в Кубку Австрії від команди з Регіонал-ліги «Пашинг». До того часу «Рапід» відставав від лідируючої «Аустрії» на 20 очок, посідаючи третє місце в чемпіонаті. Баришичу виправити становище в останніх семи іграх австрійської Бундесліги так і не вдалося. Зовсім навпаки, відставання від майбутнього чемпіона збільшилося ще на п'ять пунктів, але цього разу фініш на все тій же третій позиції та місце в Лізі Європи дозволили йому все ж отримати повноцінний контракт.
Нинішній стан справ
За кілька місяців, що минули з моменту старту нинішнього сезону, головною відмінною рисою «Рапіда» є нестабільність. Почав наш суперник із конфузу, вибувши вже після першого матчу з Кубка Австрії, поступившись клубу ЛАСК (0:0, по пен. 4:5). Старт у чемпіонаті приніс не перемогу, а нічию з «Вольфсбергером» – 2:2, після чого, нарешті, прийшов і успіх у вигляді виїзної перемоги над «Штурмом» – 4:2.
Після цього, чергуючи успішні матчі («Ваккер» 4:0) із провальними (поразки вдома від «Гредіг» 0:1 та «Вольфсбергера» 2:4), команда після 10 турів першості посідає з 15-ма очками четверте місце, відстаючи на сім від лідируючого «Зальцбурга». За забитими голами (19) підопічні Зорана Баришича поділяють четверте місце з «Ридом», а за пропущеними (12) перебувають на другому рядку, пропустивши вперед лише лідера чемпіонату.
Основна тактична схема «Рапіда» 1-4-5-1. Основний голкіпер – чех Ян Новота, оборонну лінію складають Штефан Пала (ліворуч), Маріо Зонляйтнер, Кристофер Дібон (обидва в центрі) та Крістофер Триммель (праворуч). Опорними півзахисниками є грек із німецьким паспортом Танос Пецос та Харальд Піхлер. Фланги віддано Гвідо Бюргшталлеру (ліворуч) та Луїсу Шаубу (праворуч).
Вихованець мюнхенської «Баварії» та нинішній капітан Штефен Хофманн (на фото) розташовується під чистим американським нападником Терренсом Бойдом. У чемпіонаті найкращий бомбардир клубу поки Бюргшталлер, який забив шість м'ячів, у той час як в єврокубках найбільш забивний Шауб, який відзначився вже чотири рази.
Обличчям до обличчя
Загалом за минулі роки київське «Динамо» та «Рапід» зустрічалися між собою вісім разів, причому шість із цих зустрічей були проведені в офіційних єврокубкових турнірах.
Вперше ж команди зійшлися в товариському поєдинку 13 жовтня 1971 року у Відні, який завершився внічию – 1:1. Наступного року 4 лютого «біло-сині» в рамках міні-футбольного турніру в столиці Австрії поступилися господарям із великим рахунком – 1:5.
Після цього прийшла черга протистоянь на офіційному рівні. Перше з них у 1986 році завершилося двома розгромами «зелено-білих» у 1/4 фіналу Кубка володарів Кубків. 5 березня динамівці перемогли на полі суперника 4:1 (Вільфурт, 83 – Бєланов, 55, 60, Рац, 66, Яковенко, 75), а 19 березня в Києві 5:1 (Яремчук 7, 31, Євтушенко, 12, Блохін, 43, Бєланов 78 – Халілович 27).
У 1992-му році в 1/32 Кубка УЄФА кияни на своєму полі були сильнішими – 1:0 (Яковенко, 46), а в повторній драматичній грі поступилися 3:2 (Мандреко, 7, Фьортофт, 15, 38 – Леоненко 46 (п), 87, на фото), але пройшли далі завдяки правилу виїзних голів.
Остання зустріч команд сталася вже на рівні відбіркового раунду Ліги чемпіонів у 1996-му році й принесла «Рапіду» реванш за поразки в минулі роки. Обидві гри виграли віденці 2:0 (Штупф, 7, Гуггу, 89) та 4:2 (Калитвинцев, 6, Максимов, 77 – Іванов, 23, 42, Кюбауер, 32, Хацкевич, 62 (автогол).
Цікаві факти
Головний тренер київського «Динамо» Олег Блохін не лише провів проти «Рапіда» два матчі в 1986-му, а й забивав йому в повторній грі Кубка володарів Кубків, що відбулася в Києві 19 березня того року.
Його асистент Сергій Ребров зіграв проти «зелено-білих» у 1992-му році в другому матчі 1/32 Кубка УЄФА, вийшовши на заміну на 57-й хвилині замість Алексаненкова.
Найбільший же досвід виступів проти «Рапіда» має нинішній динамівець Александар Драгович, який провів під час свого перебування у віденській «Аустрії» дев'ять матчів у чемпіонаті Австрії проти «зелено-білих» (три перемоги, дві нічиї, чотири поразки). Перший із них пройшов 11 листопада 2008 року й завершився перемогою команди Драговича – 2:0. Найбільш невдалою для нього стала гра 22 листопада 2009 року, що завершилася поразкою з великим рахунком 4:1. При цьому сам Драгович був замінений уже на 49-й хвилині гри.
Найімовірніше, згадуючи саме ту зустріч, Драгович напередодні нинішнього протистояння відверто заявив: «Я дуже чекаю на гру в четвер і мене не потрібно буде особливо налаштовувати на матч проти свого головного суперника – віденського «Рапіда».
Олег Задерновський
© www.fcdynamo.kiev.ua
