Востаннє українські та турецькі команди в турнірах під егідою УЄФА зустрічались у далекому 1987 році. Тоді на початку березня в 1/4 фіналу Кубку чемпіонів динамівці, в ранзі володаря Кубку Кубків, без проблем обіграли свого нинішнього суперника – “Бешикташ” – за сумою двох матчів із загальним рахунком 7:0! Як далекі були ці часи... В останні роки футбол у Туреччині на підйомі, наслідком чого є третє місце національної дружини на чемпіонаті світу-2002, а також чудові витупи “Галатасарая” в Кубку УЄФА та Лізі чемпіонів.
Стамбул приваблює своєю багатоликістю та різноманіттям. Найбільший транспортний вузол прочорноморського регіону є територіальним кордоном Європи та Азії, мусульманства і християнства, розташований на берегах Босфорської протоки, затоки Золотий Ріг та Мармурного моря. Все це, у сполучені з тисячами давніх мечетей і пам’ятків архітектури, роблять столицю Османської імперії (1453-1918рр.) мангітом для туристів зі всього світу. Делегація київського “Динамо” приїхала в Стамбул із зовсім іншими намірами, тому час перейти до вражень про футбольне життя Стамбула.
“Бешикташ” є найстарішим спортивним клубом Туреччини, заснованим у 1903 році. Повна його назва “Гімнастичний клуб “Бешикташ” (у ньому окрім гімнастики культивують футбол, баскетбол, гандбол, волейбол, плавання, дзюдо та інші види спорту. Дещо дивно, але до їх числа входить навіть хокей та фігурне катання). Справжньою гордістю клубу є футбольна команда. Вона заснована в 1910 році, але про це тут мало хто говорить, адже автоматично втрачається титул “найстарішої команди країни”. 
Тому в усіх офіційних джерелах фігурує дата 1903. Третього березня наступного року “Бешикташ” відзначатиме своє століття. На клубному стадіоні, напроти табло, встановлено гігантський за розмірами хронометр, що відраховує місяці, дні, години, хвилини та секунди до вікового ювілею. Усі кажуть, що до століття “Бешикташ” повинен вибороти якийсь з трофеїв. Найбажаніший з них – Кубок УЄФА. Час покаже, але факт, що за останній рік керівництво клубу придбало ряд футболістів з гучними іменами, поставивши на чолі Мірчу Луческу, багато про що каже.
Під час екскурсії по древньому місту не залишаться непоміченими розташовані в самому центрі мегаполіса дві великі архітектурні споруди – собор Святої Софії та Блакитний палац. У першій з них в одній з колон, що тримає цю монументальну споруду висотою 57 метрів, позначено металеве коло з поглибленням у середині. Просунувши в нього великий палець руки потрібно обернути долонь на 360 градусів. Загадане при цьому бажання обов’язково збудеться. На жаль, як вияснилось, не завжди. В усякому разі, у представника офіційного сайту...
В уболівальницькій середі чорно-білі (кольори клубу) отримали призвище “Чорні орли”. Причому “приклеїлося” воно не одразу. Спочатку іменували “Автомобілісти”, після того, як президент клубу подарував кожному гравцю по авто, щоб зручніше було добиратися на матчі. І лише з 1933 бешикташівці стали “орлами”. Динамівський суперник відноситься до еліти турецького футболу разом зі свома двома одвічними суперниками – “Галатасараєм” і “Фенербахче”. Тільки ці три клуби брали участь в усіх чемпіонатах країни та поділяють між собою три перші місця за основними статистичними показниками.
Всезнаючий гід Тимур, який постійно супроводжував групу український журналістів та за іронією виявився вболівальником нашого суперника, зазначив, що симпатії більшості стамбульців поділяються між вищезгаданими трьома клубами. Причому фани “Бешикташа” переважно належать до робочих верств населення і відрізняються своєю емоційною поведінкою на трибунах та за їх межами. Знаючи це не здивувався, побачивши за півтори години до початку матчу повністю заповнену чашу “Іноню”. На одній з бокових трибун арени вболівальники розтягнули величезне чорно-біле полотнище розмірами сто на п’ятдесят метрів і навіть під час передматчової розминки кожен удар своїх улюбленців супроводжували несамовитими шумовими ефектами. Що вже казати про сам матч! Іноді складалось враження, що знаходишся в епіцентрі військових дій. Відрадно, що створювали все це турки своїми голосовими зв’язками та музичною підтримкою барабанщиків. Приємно здивувала відсутність так гаряче любимих нашими фанами дудок.
На пофарбованих у чорно-білі кольори трибунах “Іноню” радувало око дві невеликі групи підтримки київського клубу. Після матчу гравці віддячили прибувших з України вболівальників, підтримка яких того вчора була так потрібна нашим хлопцям.
