Привітавши надійного у минулому голкіпера, а зараз в найвищій мірі професійного тренера, журналіст клубного сайту поставив йому кілька питань. Стосувались вони, зрозуміло, воротарською тематики.
- На початку 90-х років ви почали працювати тренером воротарів у «Динамо». Спершу така посада виглядала незвичною…
- Це був експеримент, в січні 1993 року в українських клубах навіть не було такої штатної одиниці. Я тоді закінчував грати в Греції («Аполон» Афіни – прим. ред.) і подумки готувався стати тренером. В Європі це вже було звично, в усіх сильних клубах до тренерського штабу входив фахівець із роботи з воротарями. Повернувшись до «Динамо» і в якості експерименту пропрацювавши чотири місяці, підписав повноцінний контракт із клубом.
- У головних тренерів є курси ліцензування, підвищення кваліфікації. Звідки отримують нові звання тренери воротарів?
- УЕФА раз на рік проводить курси із підготовки та ліцензування тренерів воротарів. Я був на трьох із них, двічі в Німеччині та одного разу в Бельгії.
- Ваша робота якось змінювалась із приходом в «Динамо» кожного нового головного тренера?
- У мене є свій напрям, своя система, яку я вибудував за дев’ятнадцять років роботи і якої дотримуюсь. Вона постійно вдосконалюється і прихід нового тренера на неї не впливає.
- На ваш погляд, чому воротарі рідко стають головними тренерами?
- Це складне питання, на яке непросто відповісти однозначно. Існує така тенденція, хоч є і виключення.
- Як ви вважаєте, у воротарі топ-рівня більше таланту чи роботи?
- Тут, думаю, має бути симбіоз. Ми кажемо про талант, роботу, а на перше місце я поставив би інтелект воротаря, його психоемоційний стан і психологічні можливості. Потім ідуть технічне оснащення, функціональні можливості, яких достатньо щоб стати голкіпером високого рівня. І, звісно, праця. Без неї все інше не важливо. Працювати на кожному тренуванні рік за роком. А для цього потрібна висока мотивація, яка неможлива без високого рівня інтелекту. Як бачимо, всі вищезазначені якості варто розглядати в альянсі.
- Чи багато знаєте воротарів, чий талант «вбила» відсутність наполегливості та працелюбства?
- На своєму тренерському шляху не зустрічав воротарів, які лінились і не любили тренуватись. Наша професія вимагає праці та самовіддачі.
- А навпаки, коли відсутність таланту компенсувала працелюбність?
- Бували, але не називатиму прізвищ. Людина без особливих даних завдяки працелюбству іде до своєї мети. В таких випадках, як я вже сказав, мають бути високий інтелект і мотивація.
- Від підвищення швидкостей у футболі все частіше страждають воротарі, які не мають права уникати контакту. Як із цим можна боротись?
- Не буду казати як із цим можна боротись, а лише констатую факт: футбол, нажаль, став жорстокий. Боротьба за результат витісняє поняття Fair Play. Якщо раніше воротар був недоторканною фігурою, зараз він часто зазнає травм. Є багато прикладів. Воротар на полі може ризикувати лише одним – своїм здоров’ям. В інших ситуаціях він має приймати вірні рішення.
- Для голкіпера дуже важлива психологічна стійкість. Це вроджена якість чи її можна набути?
- На генетичному рівні мають бути закладені основи сильної психології, які потім, звісно, потрібно виховувати. Якщо людина не володіє цими якостями, виховати їх не просто.
- Аналізуючи гру своїх підопічних, в кожному пропущеному м’ячі знаходите долю їх провини чи буває, як то кажуть, без претензій?
- Я не люблю слово «провина». В розборі матчів, які ми проводимо, відсутнє поняття «винен» або «не винен». Це слово для журналістів та читачів. А ми розбираємо де воротар діяв ефективно, де можна бути більш ефективним. Аналізуємо допущені неточності та помилки щоб не припускатись їх у майбутньому.
- Чи можна казати про існуванні української воротарською школи?
- Єдиної – ні. В кожній команді є свої тренери воротарів, у кожного своє направлення. Існують загальні позиції та тенденції, а решту кожен обирає для себе індивідуально.
- Чи може воротар самотужки виграти матч?
- Таке неможливо. Воротар може зробити величезний внесок у перемогу своєї команди.
Дмитро Шаповал
