Візит динамівської делегації у Ньюкасл видався невдалим у плані турнірної боротьби. Наша команда у важкому матчі все-таки поступилася англійським “Сорокам”. Не будемо згадувати перипетії поєдинку: дивний пенальті, нереалізовані моменти – все це вже було. А ось у плані навколофутбольної суєти візит українських журналістів видався вельми цікавим. Не секрет, що в Британії футбол є культовим явищем і все що з ним пов’язано набуває особливого відтінку.
Спочатку кілька слів про саме місто. Ньюкасл розташований на північному сході Англії. Це крупний промисловий центр (вугілля, метали, хімікати, судобудівництво) на річці Тайн. Східна частина міста розташована на березі північного моря. До числа гордостей міста відносять замок, побудований Генріхом II, собор 14 століття, церква 12 століття, 7 оригінальних мостів і ...стадіон “Сент-Джеймс Парк”, котрий місцеві мешканці вважають ледь не святою будівлею. Населення Ньюкасла складає 290.000 чоловік, а з пригородами 1,5 мільйонів.
Популярність футболу в місті можна легко пояснити. Фактично, окрім концертів і міцної хокейної команди, це ледь не єдина розвага для мешканців Ньюкасла. Також велику частину глядачів на трибунах складають люди, що проживають у маленьких прилеглих містечках, у тому числі і в університетському місті Дарем (3-й за значимістю університет Англії).
Англійські футбольні фанати не мають особливих проблем з атрибутикою або інформацією о своїх кумирах. У клубному магазині “Ньюкасла” можна купити практично усе з символікою улюбленого клубу – від брелоків, до зимових курток та стель у туалет. Атрибутика доволі дорога (як на український гаманець). Футболка без номеру та прізвища потягне на 40 фунтів. Можна нанести “опознавальні знаки” на спину – кожна літера обійдеться вам у 1 фунт. Фанатський шарф коштує близько 6-ти фунтів, сувенірна брелока 1-3 фунти, зимова куртка 75-100 фунтів.
До інших “див” маленького міста і його великої футбольної індустрії можна віднести і картку Magpie Mover. Це спеціальний проїзний документ для володарів абонементів. У дні матчів за цією спеціальною карткою, вартість якої 10 фунтів, уболівальник може під’їхати на стадіон та залишити його на будь-якому виді міського транспорту 
абсолютно безкоштовно. Кажуть, економиться доволі суттєва сума, яка може піти на святкування успіху улюбленої команди.
Передматчова атмосфера на підступах до стадіону кардинально відрізняється від нашої. І близько немає міліцейських кордонів, обшуків, погроз та демонстрацій поліції своєї влади. Охоронці порядку мило посміхаються глядачам, які займають місця на трибунах, обговорюють з фанатами останні новини та роблять прогнози на гру. Більш того, до журналістів проявляють повагу! Жоден з копів не питав акредитацію до входу в прес-центр – якщо людина йде у це приміщення, то він журналіст, а не злочинець, якого треба обшукувати та ображати.
“Сент-Джеймс Парк” це не тільки стадіон, а також бізнесовий та розважальний центр. Безліч офісів і кав’ярень приносять суттєвий прибуток, уболівальникам є де поїсти напередодні матчу, а багато хто йде на футбол прямо з роботи, яка знаходиться 
на ...території арени. За 15 хвилин до початку матчу стадіон був напівпорожнім і деякі наші журналістів не розуміли, що це - фанати проігнорували футбол, чи, як і українські колеги, мають звичку заходити на трибуни вже після початку? Ні перше і ні друге – за 2-3 хвилини до свистка іспанського арбітру вболівальники “Ньюкасла” заповнили трибуни майже вщерть й співали оди своїй улюбленій команді. Ось що значить професійне відношення до футболу з боку поліції, яка забезпечувала прохід сим патиків на трибуни та дисципліна фанів...
Згодом був матч, який подарував нам спочатку надію на боротьбу за перше місце, згодом вихід у другий груповий турнір, а закінчилось усе інтригою до останнього туру.
Вдячні англійці своє “спасибі” висловили доволі оригінально. Після матчу динамівська делегація була доставлена в аеропорт і без усяких таможених та паспортних перевірок була відпущена. Дивна подія, як для консервативних британців...
