Його життя нерозривно було пов’язане з київським «Динамо», виступаючи за яке він здобув собі світове ім’я, а футбольний клуб багатьма своїми досягненнями зобов’язаний Метру.
Сонячного травневого ранку біля пам’ятника, що розташований на площі перед колонадою стадіону «Динамо» та названий на честь Валерія Васильовича, зібралися не лише рідні та близькі люди, але й динамівці різних поколінь.
Прийшли вшанувати пам’ять легенди, яка передчасно залишила життя, та покласти до пам’ятника квіти як учні динамівської академії, вдягнені в екіпірування з літерою «Д» на серці, так і ветерани, яким пощастило попрацювати з Лобановським. Багато з тих, хто також досяг успіхів у футболі, називають Валерія Васильовича своїм наставником, а себе – його учнями. А дехто встигнув пограти в одній команді з Лобановським...
Серед присутніх були видатні динамівці різних часів – Андрій Біба, Анатолій Сучков, Віталій Хмельницький, Володимир Мунтян, Володимир Безсонов, Володимир Трошкін, Леонід Буряк, Олексій Михайличенко, Павло Яковенко, Юрій Дмитрулін, Віталій Косовський, Владислав Ващук, Ігор Костюк та інші.
Приїхав віддати шану великому динамівцю президент Федерації футболу України Андрій Павелко.
Були серед присутніх воїни АТО, серед яких також чимало шанувальників великого Метра. Найбільше схвальних слів на адресу великого тренера сказав заслужений журналіст Олександр Липенко, який був ведучим під час церемонії.
Знайшов час вшанувати пам’ять Лобановського й голова Київської міської державної адміністрації Віталій Кличко:
«Усі пам'ятають про Валерія Васильовича, про його досягнення, про його талант, про його настанови, які живуть і сьогодні. Ось уже 13 років Лобановського немає з нами, але його думки, його ідеї, його настанови продовжують жити. Спілкуючись із людьми, яких він виховав, бачу, що сьогодні вони як ніколи гостро згадують про ті настанови, досягнення та перемоги Лобановського. Його немає з нами, але він продовжує жити. Продовжують жити його справи, продовжує жити пам'ять про нього».
Біля пам’ятника Валерію Лобановському, який позаминулого року було перенесено з території стадіону на площу перед колонадою, завжди можна побачити багато квітів.
Цього дня їх було надзвичайно багато.
Дехто ледве стримував сльози. І не лише рідні, як дочка Валерія Васильовича Світлана, а й ті, хто познайомився з Метром завдяки грі у футбол. Це Володимир Безсонов, який від імені гравців «Динамо» всіх часів обмінявся з воїнами АТО прапором із написом «Ніхто, крім нас!», на якому поставили свої автографи як гравці нинішнього складу «Динамо», так і заслужені ветерани. У відповідь воїни подарували динамівцям прапор України із побажаннями київському «Динамо» від бійців АТО.
На честь великого Метра київський композитор та поет Костянтин Павлов написав пісню, яка пролунала наприкінці церемонії.
«Ми живі, доки про нас пам’ятатимуть». Ці слова якнайкраще говорять про те, що Валерій Васильович буде завжди живий у серцях тих, хто його знає, адже світла пам'ять про нього буде вічною.
* Фото А.Лукацький
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
