Руйнівні та трагічні землетруси, повені, буревії і таке інше могли тоді статися виключно у «країнах капіталізму». У нас же була «боротьба зі стихією», у якій ми звісно перемагали, ані словом не згадуючи про жертви та руйнування. Звісно, це була пропаганда, яка хоч і була інколи смішною, але на дев’яносто відсотків людей діяла безвідмовно. «Нє могут же в тєлєвізорє врать», - казала наша сусідка по комунальній квартирі. Як ми тепер добре знаємо «врать в тєлєвізорє» дуже навіть «могут», і це так само багато на кого впливає.
Мене і моїх колег по інформаційним службам «Динамо» часто звинувачують у тому, що ми «погано працюємо», що і те у нас неправильно, і це не так, і що програємо ми «інформаційну війну» на усіх фронтах. І це справді так. Але програємо ми не тому, що у «Динамо» немає власних телевізійних каналів із правами майже на все, і не тому, що ми такі ледащі і тому не встигаємо першими дати ту чи іншу новину. Ми програємо «інформаційну війну» тому, що київське «Динамо» ні з ким в українському футболі ніколи не «воювало» і «воювати» не збирається.
Навіть у забуті вже радянські часи легендарна «ворожнеча» між київським «Динамо» та московським «Спартаком» полягала лише у легкій пікіровці київських та московських журналістів. Самі ж футболісти та тренери обох команд завжди були добрими друзями. Так само, як і з іншими командами, не кажучи вже про українські. Москвичі навіть дорікали киянам їхньою щирою дружбою із «Шахтарем», «Металістом», «Дніпром чи «Карпатами».
У перші роки незалежного українського футболу також не було жодної «інформаційної війни». Вона почалася наприкінці дев’яностих років минулого століття, коли один із українських клубів із амбіціями почав у всіх своїх невдачах звинувачувати київське «Динамо». І це триває вже скоро як двадцять років. Вже встигло народитись і вирости покоління футбольних уболівальників, яким із першого свідомого дня вбивали у свідомість, що «Динамо» - головний ворог українського футболу, такий собі «бабай», про якого краще не згадувати проти ночі.
І у цій «футбольній війні» ми, динамівці, завжди залишалися і залишаємося у програші. Тому що не вміємо професійно маніпулювати фактами, видаючи поразки за перемоги і навпаки. Ми не здатні на «інформаційні викиди», які впливають на підсвідомість і формують негативний образ суперника. Ми ще багато чого не вміємо. І я не думаю, що це погано.
У футболі не можна весь час перемагати – усі рано чи пізно програють. Можна поступитись у чесній боротьбі, після чого щиро потиснути руку супернику, який був цього разу сильнішим. А можна кожну свою поразку перетворювати на скандал, звинувачуючи переможця у всіх можливих гріхах. Називати чемпіонат «неправильним», посилатися на «несправедливих арбітрів», вишукувати провину «федерації», обзивати суперника «бидлом»...
Так, останній чемпіонат України київське «Динамо» програло. У клубі та команді намагаються знайти причини невдачі і якнайшвидше виправити власні помилки. На жаль, це доводиться робити під акомпанемент чергових повідомлень про «кризу у «Динамо», яке тепер не зможе гідно боротися із «найсильнішим клубом України». Не дочекаєтесь!
Учора динамівські юнаки ще раз смачно утерли носа своїм одноліткам із «Шахтаря», вигравши чемпіонат України у всіх вікових групах. Ми не перебільшуємо цей успіх, але й принижувати його нікому не радимо. Тому що справді віримо у цих хлопців, які з юних років виховують в собі характер переможців. Сподіваємось, що вже у найближчі часи найкращі із них захищатимуть честь першої команди, доводячи усім, що перемагати можна і без привезених у небагату країну багатомільйонних бразильців.
Принаймні я особисто щиро у це вірю. На жаль, не можу сказати про це по всім відомим телевізійним каналам. Власне, і не хочу. Навіщо потопати у морі професійної дезінформації, де навіть очевидну твою перемогу зуміють показати поразкою, і навпаки?
Що робити? У дитячому садочку вихователька казала нам взимку перед виходом на прогулянку: «Не їжте жовтий сніг, коли стане жарко, потерпіть трохи!» Те ж саме можу сказати усім тим, хто шкодує за тим, що «Динамо» програє «інформаційну війну». Потерпіть трохи, і ми все доведемо на футбольному полі!
Автор: Микола Несенюк
Copyright © FC Dynamo Kyiv
