- Мені важко сидіти на лавці для запасних, – розпочав Огнєн. – Я цим не задоволений. Не ображаюся ні на кого. У кожного тренера є свої думки, гравці, своя тактика. У мене ж є спортивні амбіції. Я не хочу сидіти на лавці, лише тренуватися та отримувати гроші. Я їду. Хочу сказати величезне спасибі Ігорю Михайловичу Суркісу за те, що він мене зрозумів, і за те, що всі ці роки він мені багато чого дав у моєму футбольному житті. Величезне спасибі й уболівальникам київського «Динамо» та людям, які працюють у «Динамо» – лікарям, масажистам, адміністраторам, працівникам бази. Це був чудовий час, але потрібно йти далі.
- Ти сьогодні прощався й із Олегом Блохіним, й Олексієм Михайличенком, й Сергієм Ребровим. Що вони тобі побажали, як відпускали?
- Вони побажали успіху, щоб далі прогресував, добре грав. Я їм сказав, що хочу виступати за збірну Хорватії, яка перебуває в топ десятці світу та має чудові шанси потрапити на бразильський чемпіонат світу. У свою чергу я побажав якнайшвидше забути «Бордо» та побажав команді успіхів. Попереду серйозний відрізок сезону, потрібно вибороти друге місце та пройти до Ліги чемпіонів.
- Перехід футболіста з київського «Динамо» до московського «Спартака» – подія далеко не пересічна. «Червоно-білі» – історичний суперник киян і вболівальники можуть неправильно зрозуміти цей трансфер...
- Потрібно на це дивитися по-людськи, професійно. Я за київське «Динамо» викладався на 200%. Віддавав усе. «Динамо» та «Спартак» – великі клуби. Знаю, що раніше було їхнє дербі. Зараз «Динамо» та «Шахтар» ведуть таку ж боротьбу. Але ніхто не має на мене ображатися, вболівальники зрозуміють. Потрібно дивитися реально – людина хоче грати у футбол, у неї є амбіції, якби мене лише гроші цікавили, я би сидів на лавці для запасних та відпочивав.
- Багато разів ветерани київського «Динамо» та московського «Спартака» зустрічалися, грали у футбол. Це особливі матчі, які проходять у дружній атмосфері. У тебе є шанс стати ще однією ланкою, яка об'єднує «Динамо» та «Спартак»?
- Це добре, що вони після завершення кар'єри зустрічаються, товаришують та згадують про свої принципові матчі. Напевно, я теж свого часу буду виступати за ветеранів, і мені буде що розповісти.
- У складі київського «Динамо» ти перегравав московський «Спартак». Пам'ятаєш ці матчі?
- Так, пам'ятаю. Це забути неможливо. П'ять років тому ми виграли 4:1 у Москві та 4:1 у Києві, вийшли до Ліги чемпіонів. Я пам'ятаю ці ігри. Можу сказати, що «Динамо» тоді було сильніше.
- Напевно, ти вже з особливим нетерпінням чекаєш на зустріч зі своїм колишнім тренером по збірній? Незабаром «Спартак» зіграє з «Локомотивом»...
- Так далеко ще не загадував. Так, і це теж моя нова мотивація. Славен Білич тривалий час очолював збірну Хорватії, а тепер – «Локомотив». Там грають і мої друзі, скажімо, Ведран Чорлука. Я буду щасливий із ними зустрітися, потрібно добре зіграти за «Спартак», а влітку знову повернемося до цієї розмови, коли завершиться оренда. Як завжди, свої питання буду вирішувати з Ігорем Суркісом, який мені як друг, і як людина, яка любить та розуміє футбол.
