Подивившись усе та давши позитивну оцінку, Олег Володимирович відповів на запитання журналістів.
- Хороші враження від музею. Я вважаю, що таке давно вже мало бути. Інша справа, що я поки що ніяк не можу придумати, який із особистих призів віддати музею. Доведеться пошукати (посміхається). Головне, щоб народу подобалося, щоб дітей своїх приводили на стадіон, а так – все чудово.
- На себе приємно дивитися (один зі стендів із фотографіями присвячений Олегу Блохіну – прим.)?
- Так я кожен день на себе у дзеркало дивлюся (посміхається). Звичайно, приємно, значить, я правильно робив свою справу.
- Можливо, завдяки цьому музею ви знову зможете сказати, що це ваш стадіон?
- Моїм цей стадіон ніколи не стане. Це абсолютно новий сучасний стадіон, я же грав на іншому. На ньому приємно перебувати, сидіти на лавочці – це безперечно. Але стадіон інший.
- Ви казали про особисту експозицію. Можливо, якісь із експонатів будуть і тут представлені?
- Ні. Якщо після моєї смерті сім’я захоче щось передати до музею – тоді будь ласка. А зараз нехай діти дивляться та радіють.
- Тут багато трофеїв, але ви сказали, що далеко не всі. Легко визначите, які були виграні «Динамо» разом із вами?
- Половина – це точно, навіть більше. Приємно дивитися. Але коли ми тягли їх, було зовсім невесело.
- Ви відчули різницю між музеєм, який був на стадіоні ім. Валерія Лобановського, та цим?
- На тому стадіоні був скоріше не музей, а експозиція. А сюди необхідно приводити дітей із динамівської школи та розповідати про історію клубу. А коли діти не знають футболістів, які грали в «Динамо», напевно, це погано. Без історії не буває майбутнього. Я вважаю, що вони мають знати, коли «Динамо» грало з «Баварією», коли виступали Трусевич, Макаров та інші. Історія «Динамо» – це не лише Блохін, Бєланов та Шевченко. Багато інших хлопців створювали бренд «Динамо», який є на даний момент.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» Київ
