Головний тренер «Динамо» Олександр Шовковський відповів на запитання представників ЗМІ в рамках медіа-заходу, організованого ФК «Динамо» (Київ) спільно з партнером - компанією GGBet.
- Можете підбити підсумки зимових зборів?
- Збори - це невід'ємна частина нашого життя. І збори тривалістю у півтора місяці - це однозначно непросто. Нормальні збори - це два тижні. Але це було до війни, і зараз життя вносить корективи. Також уперше в нас були офіційні матчі в січні, це був виклик до нас, і потрібно було до них підготуватися. Хоча спеціально до них ми не готувалися. В принципі, команда пройшла цей відрізок доволі непогано. Але підсумок зборів й аналізувати, як команда їх пройшла, ми будемо робити вже по завершенні сезону. Зараз на проміжному відрізку сказати однозначно важко. Ми всі бачили, як перші тури після перерви дали багато несподіваних результатів. Головне, що хочу сказати - ми пройшли збори без травм, хоча на їхньому початку деякі гравці відновлювалися після ушкоджень. Також на останньому етапі у нас «оселився» якийсь вірус, і п'ять-шість футболістів перехворіли на нього, а деякі навіть із невеличкими ускладненнями. Але ми й через це пройшли.
- «Динамо» вже зіграло два матчі в чемпіонаті, після останнього з них, проти «Динамо», ви були незадоволені результатом. Чи вплинула втрата очок в останньому матчі на психологічну обстановку в команді?
- Складова футболу полягає в тому, що ми маємо виходити на поле і в кожному матчі, незалежно від результату, турніру, обставин, показувати свій максимум. На жаль, у деяких критеріях ми не допрацювали. Але ми акцентували увагу на припущених помилках, і сезон цією грою не завершився.
- Чи були у вашій кар'єрі моменти, коли ви приймали нестандартні рішення, яких вас не вчили?
- Це було дуже-дуже-дуже давно. Один із найбільш непростих моментів у моїй кар'єрі, коли ми грали в Лізі Європи, здається, з «Ріу Аве» в гостях. І на розминці я відчув дискомфорт в литковому м'язі. Треба було приймати рішення, грати цю гру чи просити заміну ще на розминці. У підсумку я прийняв рішення не грати, і готувався до гри та брав у ній участь Олександр Рибка. Як показав час, я зробив правильно. Хоч ми й виграли, але Бурда та Кравець були замінені через травми. Якби я вийшов на поле, була б точно ще одна вимушена заміна. Нам завжди здається, особливо коли ми молоді, що в цьому житті може статися все що завгодно - але не зі мною. Це велика помилка, яка характерна для молодих гравців та людей у житті.
- За часів COVID сталося так, що майже всі воротарі були або травмовані, або захворіли, і вас включили до заявки на гру. Були готові вийти на поле?
- Це було не моє рішення. Але, в принципі, я був готовий, активно бігав на доріжці. Після одного з тренувань мене запитали, чи можливо мене включити до заявки на гру. На той момент я був без контракту, так сказати вільним агентом, і буквально в день гри прийшло повідомлення, що жодних заперечень стосовно цього немає.
- По своїх відчуттях, готові були вийти та зіграти?
- Усім нам здається, що от зараз я би вийшов, пробіг, стрибнув тощо. Але ми ніколи не підіймемося до рівня своїх очікувань, і потрібно розставляти кордони своїх можливостей. Тоді й інформація буде сприйматися правильно.
- Під час зборів два гравці були на перегляді - Богдан Слюбик та Іме Окон. Обидва - центральні захисники за амплуа. Це свідчить про те, що ця позиція - найпроблемніша наразі в команді?
- Ми дивимося всіх гравців. Ми запрошували на перегляд набагато більше футболістів, але приїхали лише двоє. І один, і другий у кінцевому випадку не захотіли долучитися до команди, оскільки те, що вони вимагали, ми не могли їм дати.
- На вашу думку, той факт, що Володимир Бражко залишився в команді, допоможе Динамо в боротьбі за чемпіонство? У якому психологічному стані він перебуває? Склалося враження після матчу з Ворсклою, що він був якийсь пригнічений...
- Давайте будемо відверті, кожен гравець хоче грати в одному з найсильніших чемпіонатів світу, яким, безперечно, є англійська Прем'єр-ліга. З іншого боку, ми маємо свої задачі перед командою, і хочемо, щоб він зростав як лідер на футбольному полі, ставав своєю найкращою версією. Але відпускати його до будь-якої команди, яка бореться за виживання в АПЛ - це, мабуть, не той розвиток, якого ми бажаємо нашим гравцям. По-друге, він отримав доволі непросту травму в грудневому матчі Ліги Європи, і відновлення проходило з ускладненнями, через що ми не розраховували на нього в останніх єврокубкових поєдинках, давши йому змогу спокійно відновитися. Але протягом періоду відновлення виникає відчуття страху - коли починаєш тренуватися - виникає побоювання, думаєш, щоб не сталося цього ще раз, також задаєшся постійно питанням, чому це сталося саме зі мною. Також подейкуди виникає образа на того гравця, який завдав тобі травми. Тому певний психологічний аспект присутній, і через це треба пройти. Він один із лідерів нашої команди, але за жодним гравцем не закріплене місце у стартовому складі, адже є футболісти, які на даний момент кращі. Ми спілкуємося з кожним гравцем, і доносимо до них, що свої амбіції та бажання потрібно доводити у тренувальному процесі.
Щодо його психологічного стану, то йому було прикро через те, що він отримав травму в епізоді, коли догравав із опонентом, який у підсумку забив. Проаналізувавши, ми дійшли висновку, що йому було складно, й мала бути підстраховка збоку партнера.
- Чи часто ваші підопічні дзвонять вам за порадою?
- Напевно, вони десь, можливо, бояться мене. Але у спілкуванні я завжди кажу, що ми робимо спільну з ними роботу. Так, вона відрізняється у них та у мене, але завдання одне на всіх. А задля його правильного вирішення ми маємо спілкуватися. Якщо у них є якісь питання, я завжди відкритий і буду радий, якщо мої поради допоможуть.
- З наступного сезону запроваджують правило 8 секунд для воротарів. Цікаво почути вашу думку, як від колишнього воротаря?
- Будемо відверті, іноді у матчах весняної частини чемпіонату я принципово, перебуваючи біля четвертого арбітра, починав відлік, коли воротар брав м'яча до рук. «Один, два, три, чотири, п’ять» - і чим далі, то підвищував голос. Доходило, бувало, до 15-16 секунд! Як на мене, для пришвидшення гри це правильне рішення. Наскільки я пам'ятаю, пропонують запровадити за порушення кутовий удар - я це підтримую. Але ми поки до цього готуватися не будемо. Гравці на полі не мають багато часу, аби переживати якісь невдалі дії або, навпаки, радіти вдалим подіям. Емоції іноді заважають гравцям.
- Чи можна сказати, що після продажу Бущана саме Руслан Нещерет став опцією №1? Що б ви йому порадили як колишній воротар?
- Гравець у першу чергу має думати про якість своєї гри, чим він може бути корисний на футбольному полі. Вирішувати, хто буде грати - це прерогатива головного тренера, а коли мова про голкіперів, то тут ще враховується думка тренера воротарів. Те, що Руслан був готовий грати, ми бачили впродовж останніх року з півтора. І відповідальність, яка є, моменти, які були у нього - це насправді випадковості, психологічні аспекти. А щодо розуміння гри, у тренувальному процесі він ні в чому не поступався Бущану. Просто у Георгія більше досвіду.
- Останнім часом Микола Шапаренко з'являється на полі переважно з лави запасних. У якій формі він зараз перебуває?
- Повторюся, за жодним із гравців не закріплене місце у стартовому складі. У Колі був непростий період - у листопаді-грудні він переніс непросту хворобу, вживав антибіотики, і в останніх матчах 2024 року ми на нього не розраховували. Коли він став до роботи, стан його був далеким від ідеального. У матчі з «Галатасараєм» він вийшов у стартовому складі, але ми бачили, що він перебуває не на своєму рівні, який може показати. Це знову ж таки під впливом тієї хвороби, яка в нього була. На гру з РФШ він не готувався, оскільки отримав зайве попередження, але при цьому знову захворів та пролежав п'ять днів у лікарні з температурою під 39. У нього було складне відновлення, він втратив більше 3 кг ваги, і лише ближче до завершення зборів він почав набирати форму. Я впевнений, що у нього буде більше ігрового часу, але будемо дивитися, виходячи з його фізичного стану.
- Питання стосовно логістики під час єврокубкового сезону. Чи погоджуєтеся з тим, що рішення грати у Гамбурзі було помилковим?
- Ви правильно сказали, і це обговорювалося всередині клубу, що однією з причин наших результатів у єврокубках - це була саме логістика. Ми не будемо повністю на неї списувати невдалий виступ на євроарені, але взагалі не казати про неї також не можна. Щодо наступного сезону, то є кілька варіантів, але про них поки зарано казати.
- На думку багатьох журналістів, ви є одним із найцікавіших тренерів УПЛ, кого цікаво слухати. А кого б могли ви особисто виокремити з-поміж своїх колег?
- Я намагаюся читати та слухати багатьох тренерів, і не лише української Прем'єр-ліги. Виділяти нікого не буду, але є багато цікавих речей, які я виокремлюю для себе. Але при цьому у мене немає якихось шаблонів, і я чудово розумію, що людина завжди має навчатися - у спілкуванні з колегами, підопічними. Я не закрита людина, а постійно прагну вдосконалюватися. Це мій погляд, як на мене, доволі сучасний. Стосовно колег, то я до них ставлюся з великою повагою, адже ми всі разом працюємо заради українського футболу.
- Наприкінці сезону «Динамо» гратиме більшість матчів на виїзді. Чи вплине це на тренувальний процес та боротьбу за чемпіонство?
- Нам не потрібно буде виїжджати за дві доби до гри, а лише за добу, тож на тренувальний процес це не впливатиме - хіба що на передматчеве тренування. А чи вплине це на наші шанси, то ніхто не скаже вам. Перед нами стоять найвищі завдання, ми це озвучили на початку сезону. Коли футболісти прагнуть до досягнення цих цілей, вони вдосконалюються - як кожен окремо, так і команда загалом.
- Під час зимових зборів із командою працювала група гравців команди U19. Які в них шанси зіграти у весняній частині сезону?
- Є велика різниця - грати в чемпіонаті U19 та в першій команді. Швидкості інші, часу на прийняття рішення менше, простору менше. І цей період адаптації може бути різним. Ми намагаємося долучати хлопців, вони тренуються з нами, але щоб отримувати ігрову практику, вони виступають за юнацьку команду. Наші двері не зачинені для них, і для нас важливо, щоб у клубі постійно був розвиток, і гравці, які грають у юнацькій команді, вони стукають у двері першої команди. Це велике завдання, яке стоїть перед тренерами - і нами, і команди U19 - щоб роздивитися потенціал гравця, правильно проаналізувати його можливості, щоб не зробити помилки, приймаючи рішення стосовно його майбутнього.
- Як вдавалося вирішувати питання відновлення в умовах єврокубкової логістики?
- Перед нами стояв вибір - або відновлення, або підготовка. Ми в принципі йшли на тому багажі, який мали. І логістику після двох перших матчів почали розбивати на два етапи - як в одному, так і в зворотньому напрямку. За три доби виїжджали на потязі, приїжджали до Любліна, тренувалися там, відновлювалися, прокидалися, вилітали на матч, прилітали, відпочивали, мали теоретичне заняття та передматчеве тренування. Наступного дня відіграли гру, поверталися в готель, і замість того, щоб відразу вилетіти додому, чого ми не можемо зробити, оскільки у нас у країні війна, ми вилітали до Любліна лише наступного ранку. Кожен гравець може підтвердити, що сон після матчів не самий якісний, заснути важко, навантаження велике, якщо пізні матчі, то засинаєш після них годині о 4-5 ранку. А вже о восьмій-дев'ятій уже потрібно вилітати... Потім виїзд автобусом, пересідаємо на потяг, і вирушаємо на Київ. Ми завжди, коли поверталися додому, відразу вирушали на базу, мали обід, відпочинок, і вже наступного дня мали гру чемпіонату. Говорити про якусь підготовку, думаю, було зайве, тому й була доволі висока ротація. Одним складом ми просто не витягнули би.
- Колись Валерій Лобановський казав, що футболіст травмується в тому випадку, коли фізично не готовий. Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням?
- Не завжди. У мене є своя особиста думка, виходячи з тих ситуацій, які були в мене. Іноді футболісти на полі приймають рішення, які не відображають реальних подій. Замість простішого чи більш вірогідного рішення приймають інше... Можу сказати, що дуже часто травма відбувається тоді, коли у гравців є певні сумніви й певні проблеми в житті, якісь моменти, які накладають відбиток на їхній психологічний стан. Якщо посилатися на мій досвід... Першу травму я отримав у 2000 році - в 1999-му сталася помилка зі Словенією, збоку журналістів та вболівальників був серйозний тиск, і мій психологічний стан був не ідеальним. Я отримав травму плеча, після якої відновлювався півроку. Другу травму, повний розрив зв'язок коліна, я отримав у 2001 році, після якої лікувався чотири місяці, а як продовження цієї історії ще й отримав вивих плеча, відновлення після якого зайняло півроку. Аналізуючи всі події, я дійшов такого висновку, що коли у гравця не все добре з психологією, то й трапляються травми.
- Чи готові ви на якісь незвичайні вчинки в разі здобуття чемпіонства?
- Завоювання чемпіонства та перемоги здобуваються не заради чогось. Ти маєш жертвувати чимось, правильно розставляти пріоритети в підготовці, спілкуванні з друзями, близькими людьми. Ти маєш правильно розуміти кордони своїх можливостей, не перетягувати ковдру на себе - якщо комусь дано робити більше, то на нього покладають більше, але не потрібно робити зайве, адже не зможеш виконати те, що вимагають від тебе. Повірте мені на слово, ми готові працювати та робити все, аби виконати поставлене перед нами завдання. Перемога в нас у крові, але, як казав свого часу Вінстон Черчілль, усі гравці народжуються з бажанням перемагати, а характер ми відпрацьовуємо на тренуваннях. А сама перемога - це справа честі.
- Враховуючи результати останнього туру, чи відчуваєте ви додатковий тиск після скорочення відставання «Шахтаря»?
- Востаннє я міряв собі тиск на зборах (посміхається). Кожен із гравців, кожен тренер, сидячи у кріслі, тим паче в таких командах, як Динамо, які завжди ставлять перед собою завдання перемоги, відчуває тиск. Але при цьому потрібно розуміти, за рахунок чого ми можемо виконати те чи інше завдання, обіграти того чи іншого суперника. Тому ми готуємося до кожної гри, як до чемпіонської. Іноді не все йде за планом, на жаль, але так буває у футболі. Мабуть, саме тому це є спортом номер один у світі.
