Обидві динамівські команди юнаків виграли срібні медалі. Підсумки виступу на турнірі своїх підопічних підбив наставник команди U-16 Павло Нєвєров:
- Цього року змагання змінили свій регламент, вони не були такими розтягнутими за часом, тому хлопці почували себе комфортніше. Другий позитивний момент – те, що ми грали за коловою системою, тобто зводилася до мінімуму ймовірність випадковості. Раніше поразку в першому матчі могла відразу відкинути команду до боротьби за друге або третє місце. Провести три матчі за чотири дні, безумовно, важко, але за такою ж схемою проходять турніри за кордоном, а не лише ігри в Україну, тож до подібного режиму вже звикли. А ось молодшим хлопцям, звичайно, ще потрібно грати через день.
- У перших двох матчах наша команда здобула перемоги та не пропустила жодного м’яча. Хлопці виконали ваші вимоги?
- Особисто для мене перша гра із львівським УФК складалася важче, ніж із «Шахтарем». Великою несподіванкою стала втрата через травми двох ключових гравців Куканькова та Шевченка вже до 10-ї хвилині матчу. Після цього команда трохи розгубилася, оскільки звикла грати з цими лідерами, і на певний час поступилася ініціативою в центральному колі. А в середині першого тайму проблеми з гомілкостопом виникли у Норенкова. Але ми попросили його дограти до кінця, його присутність була важливою для команди. Після матчу відновлювали його, як могли, але в наступному поєдинку з «Металістом» (епізод гри на фото) він зміг пробути на полі лише три хвилини, після чого попросив заміну. Що стосується гри, перший тайм завершився нульовою нічиєю, потім ми забили м’яч, який став єдиним у матчі. Прикро, що в обох поєдинках не змогли дотиснути суперників та забити їм більше м’ячів, хоча всі передумови для цього були. Тоді не довелося би рахувати різницю м’ячів напередодні заключної гри з «Шахтарем». Діти є діти, вони задовольняються тим, що перемогли з будь-яким рахунком. Наше недопрацювання полягає в тому, що ми не підтягнули різницю м’ячів.
Що стосується матчу із «Шахтарем», який ми завершили внічию 1:1, потрібно було подумати, як будувати свою гру. У них хороша атака, команда грає за голландською системою з трьома півзахисниками, трьома нападниками та четвіркою захисників, які зовсім не підключаються до атак. У мене вже був досвід ігор із «Шахтарем», ще коли працював в інтернаті, тому знав, як із ними грати. Ми обрали схему 4-4-2, за якою грали взимку на зборах, заблокували центральну зону, «скувавши» трьох півзахисників. У підсумку, зіграли непогано, контролювали гру, не дали їм розбігтися, могли відзначитися ще як мінімум, двічі, але вперше в житті я зіткнувся із зворотним ефектом після того, як наша команда вийшла вперед, а у суперника вилучили футболіста. Замість того, щоб відчути більше впевненості, кілька футболістів, які грали на ключових позиціях, просто злякалися, чого я зовсім не очікував. Потрібно було дотиснути суперника, а команда почала грати на утримання рахунку. Звичайно, гра розладналася, ми втратили ігрову перевагу, й чисельна перевага нівелювалася.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» Київ
