Як виявилося, Павло не байдужий до футболу, тому, поділившись своїми емоціями від здобуття олімпійської нагороди, не оминув увагою також найпопулярнішу гру у світі й найбільш титулований клуб України.
- Ви стали срібним призером Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро. Наскільки задоволені своїм виступом?
- Є задоволення від здобутої медалі. Усі спортсмени мріють узяти участь в іграх Олімпіади, стати їхнім призером. Це незабутні враження та емоції, оскільки, на відміну від чемпіонатів світу чи Європи, вони проводяться раз на чотири роки, тож багато талановитих спортсменів так жодного разу у своїй кар’єрі й не відчули смаку подібних змагань.
- Враховуючи те, що в 2015 році вас визнали найкращим п’ятиборцем світу, розраховували виступити краще?
- Звичайно, приємно, що в 2015-му мене визнали найкращим п’ятиборцем, але це вже в минулому. Зараз інший рік, інші змагання… Стосовно другого місця, то завжди, коли не вдається стати чемпіоном, залишається відчуття, що в чомусь недопрацював. Можливо, десь не вистачило сил, десь забракло везіння… Утім, це є додатковим стимулом більше працювати та самовдосконалюватися.
- Бразилія є однією з найбільш футбольних країн світу, два роки тому приймала фінал Кубка світу. Чи відчули «дух футболу» під час свого перебування в Ріо?
- Цього разу не відчув. Це була для мене вже третя поїздка до Ріо-де-Жанейро. Найбільше пройнявся футболом під час першого приїзду. У вільний час прогулювалися неподалік від знаменитої Копакабани, й уздовж усього пляжу люди на піску грали у футбол та футволей, перекидаючи м’яч один одному ногами та головою. Також багато бачив, як ганяють м’яча в бідних районах Ріо – так званих фавелах. Чимось іншим зайняти себе там, гадаю, важко…
- Що для вас, корінного киянина, значить «Динамо» (Київ)?
- Не можу сказати, що зараз я є великим фанатом футболу. Уважно слідкував за матчами ще наприкінці 90-х років минулого століття, коли в славетній динамівській команді грали Шевченко та Ребров, а тренував її неперевершений Валерій Лобановський. Із тих часів лише кілька разів приходив на стадіон, і, чесно кажучи, залишилися не найкращі враження – зокрема, від низької культури вболівання в нашій країні, нецензурної лайки, яка постійно лунала з вуст людей. Зараз мені цікаві хіба що такі турніри, як першість світу чи Європи, та матчі Ліги чемпіонів.
- Не прикро, що у світі спорту «Динамо» (Київ) асоціюється з футбольним клубом, а не зі спортивним товариством, яке ви тривалий час представляли?
- Звичайно, ФК «Динамо» (Київ) має славні традиції, але порівнювати його зі спортивним товариством, думаю, неправильно, оскільки зараз клуби дієві здебільшого в ігрових видах спорту. Так, іноземці пов’язують нашу країну з відомими персонами: приміром, якийсь таксист за кордоном, почувши, що ми з України, відразу згадує Шевченка та Кличка – і на цьому все.
- Які три, на вашу думку, найбільш популярні види спорту в нашій країні?
- Перший, як і в усьому світі (за винятком Сполучених Штатів Америки), – це, звичайно, футбол. На друге місце, напевно, поставлю бокс, а далі вже йдуть усі інші: плавання, легка атлетика, гімнастика тощо.
- Чи можуть перемоги на таких змаганнях, як Олімпійські ігри, привернути увагу до інших видів спорту?
- Обов’язково так має бути, і зараз це дуже помітно. Узагалі, Олімпіада й існує для того, аби популяризувати різноманітні види спорту серед людей. Звичайно, якщо дитина бачить по телевізору, як той же Майкл Фелпс виграє одне за одним олімпійське «золото», то вона рано чи пізно підійде до батьків та попросить записати її до секції плавання. Але в той же час важливо, щоб були чемпіони й у твоїй країні, тоді залучати кошти до фінансування та популяризації того чи іншого виду спорту буде простіше.
Юрій Вишневський, журнал «Динамо Київ»
Цей та інші матеріали про виступи та життя «Динамо» читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№4 (87)
Copyright © FC Dynamo Kyiv
