Просимо підтримати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) вболівальнику «Динамо» Максиму Рибецькому, командиру мінометного взводу роти вогневої підтримки 2-го десантно-штурмового батальйону 95 окремої десантно-штурмової бригади, Рибецькому Максиму Олеговичу, який героїчно загинув в бою за Незалежність України.
Рибецький Максим Олегович народився 9 квітня 1999 року в місті Ніжин. Після закінчення ліцею вступив до Київського національного університету технологій та дизайну та зрозумів, що має стати на захист України. Так, 2019 року підписав контракт з Десантно-штурмовими військами Збройних сил України.
На початку 2022 року Рибецький Максим їде у відрядження до м. Ніжин – набирати рекрутів на військову службу, тому повномасштабне вторгнення окупантів застало його в рідному місті, де з підрозділом ССО він і вів активні протидиверсійні дії на Чернігівщині. Але як тільки з’явилася можливість, Максим одразу поїхав до побратимів на передову. Так, у вересні 2022 року, під час контрнаступальних дій на Харківщині, брав участь по звільненню населених пунктів Кам'янка, Студенок, Середнє, Ольгівка, Греківка. З грудня 2022 року до середини літа 2023, разом з бригадою виконували бойові завдання в в районі Серебрянського лісу. У квітні 2023 року Максима Рибецького призначають на посаду командира мінометного взводу, роти вогневої підтримки, 2 дшб. 3 червня, коли Максим отримав осколове поранення, уже через три дні просив повернутися на вогневі позиції, бо не міг сидіти й бездіяти. У червні 2023 року бригаду в оперативному порядку перекидають на Куп'янський напрямок.
Як результат, Максим Рибецький відзначений високими нагородами:
- медаллю «За військову службу в Україні» (указ Президента України від 22.05.2022 року № 8309),
- медаллю «За особливу службу III ступеня» (наказ № 496 від 01.11.2022 р.),
- почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» від 25.04.2023 № 857;
- відзнакою «Хрест пошани» (наказ командира 95 ОДШБР № 1518 від 21.06.2023 р.);
- відзнакою командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман» (наказ № 145 від 23.10.2023 р.).
За словами побратимів та командирів, за час проходження військової служби Максим ніколи ні на кого не скаржився, завжди підтримував і завжди показував на своєму прикладі, як завзято та енергійно потрібно воювати й знищувати ворога. Не хизувався нагородами й досягненнями, а гідно й мужньо захищав рідну землю від ворогів. Рішуче приймав правильні рішення в складних ситуаціях, неодноразово особисто евакуйовував поранених побратимів з передових позицій.
На превеликий жаль, 14 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на околицях селища Терни Лиманського району Донецької області ворожий осколок обірвав Максимове життя.
