З нагоди 95-річчя футбольної команди «Динамо» (Київ) пригадуємо найголовніші матчі в історії клубу. На черзі — другий Кубок кубків здобув прописку в українській столиці.
У тривожні дні Чорнобильської катастрофи футбол став розрадою для українського народу, а «Динамо» (Київ) називали «атомною командою». За загальним визнанням на європейському континенті футбол Лобановського вважався найбільш прогресивним, а кияни — поруч зі збірною Аргентини з самим Марадоною — входили в усі рейтинги найкращих у 1986 році.
Трофей — один на всіх
Путівку в Кубок володарів кубків 1985/86 динамівці Києва здобули, перегравши в фіналі Кубка СРСР донецький «Шахтар». Голи Дем’яненка та Блохіна, на які лише раз відповів за «гірників» Морозов, дозволили «Динамо» (Київ) здобути сьомий кришталевий трофей. Кубок кубків УЄФА — особливий турнір для динамівців: саме в ньому вони дебютували в континентальному футболі (СРСР до киян не ризикував допускати учасників у єврокубки). Це був третій вихід на старт у Кубку кубків для київського «Динамо».
----------------------------
Цікаво!
На той момент «Динамо» (Київ) вісім років не діставалося вище чвертьфіналів єврокубків, а минулий сезон (1984/85) взагалі провело за межами футбольної Європи, не вигравши Кубок СРСР і посівши аж 10-те місце в Вищій лізі 1984 року.
----------------------------
Кубок кубків сезону 1985/86 розігрувався в 26-й раз. Серед претендентів на трофей не було англійських грандів — володар Кубка кубків попереднього розіграшу «Евертон», як чемпіон Англії, отримав право грати в Кубку чемпіонів, а «Манчестер Юнайтед», як володар кубка, міг би стартувати в турнірі — втім, внаслідок Ейзельської трагедії, де загинули десятки фанів під час матчу «Ліверпуль» - «Ювентус», всі англійські клуби були відсторонені від єврокубків.
Зате на старт вийшли італійська «Сампдорія» з Верховодом, Манчіні та Сунессом, «Монако» з Етторі, Аморосом і Браво, віденський «Рапід» із Конселем, Кранклем і Кранчарем-старшим, шотландський «Селтік» із Боннером, Джонстоном і Макклером.
Не тих називали «атлетами»
Важко сказати, чи хтось спрогнозував би підсумкову перемогу «Динамо» в турнірі після першого раунду — свою ходу в тріумфальному Кубку кубків 1986 року кияни почали з поразки. Яка, втім, залишилася для них єдиною в турнірі — із дев’яти матчів розіграшу підопічні Лобановського виграли шість, і всі перемоги вдалося здобути з розгромними рахунками!
На старті «Динамо» завітало в Нідерланди, щоб зіграти з місцевим «Утрехтом». Цей клуб якраз здобув свій перший кубок країни, проте в чемпіонаті після 10-го місця в минулому сезоні навіть дещо погіршив свої результати. Контрастна пара з чіпкого де Крюйка та височезного ван Луна забила по м’ячу в ворота Михайлова, і лише пізній гол Дем’яненка залишив прийнятні шанси киянам на матч-відповідь. А там, при 100 тисячах на Республіканському стадіоні, де Крюйк уже на восьмій хвилині відкрив рахунок. Але криза тільки заводила киян — один за одним, пішли голи Блохіна, Яремчука, Заварова та Євтушенка. 4:1 після 1:2 в гостях.
Далі, в 1/8 фіналу, суперником динамівців стала румунська «Університатя» (Крайова). Досить міцна команда — у своїй збірній під керівництвом Мірчі Луческу на недавньому Євро-84 було відразу семеро крайовців, включаючи основного воротаря — досвідченого Лунга. «Університатя» - прогресуюча команда: після четвертого місця в 1985-му здобула бронзові медалі в наступному сезоні. Дала бій киянам вдома — 2:2, на дубль Біку відповів своїми двома голами Заваров. Але суперник динамівців знову не витримав виїзд — з рахунком 3:0 кияни виграли матч-відповідь.
У чвертьфіналі динамівці з показною легкістю переграли «Рапід» - 4:1 в гостях, 5:1 вдома. Кранчар-старший, Кінаст, Консел нічого не могли зробити в цьому протистоянні, а супер-бомбардир Кранкль проводив свій останній рік у складі віденців і в матчах участі не взяв. Віце-чемпіони Австрії склали зброю, прогнозуючи динамівцям здобуття трофею. «Найкращий гравець «Динамо»? Колектив!», - відповів головний тренер «Рапіду» Влатко Маркович.
За вихід у фінал киянам належало зіграти з чехословацькою «Дуклою». П’ята команда свого чемпіонату, в тому сезоні вона дісталася до бронзових медалей, а кубковий трофей здобула всьоме з восьми своїх досягнень. Незважаючи на скромне ім’я, пражани могли створити серйозні проблеми - «Дукла» подолала в трьох раундах АЕЛ, АЕК і досить міцну «Бенфіку», Валерій Лобановський застерігав від недооцінки: «Таку команду в середньому темпі не обіграєш!». Можливо, саме тому ще в першому таймі домашнього матчу кияни забили чехам три м’ячі без відповіді, створивши в кілька разів більше моментів. А в гостях вели в рахунку й спокійно звели матч внічию.
Попереду був перший за 11 років фінал єврокубка для «Динамо» (Київ).
Відкритий урок футболу майбутнього
Ліонський стадіон «Жерлан» з інтересом чекав учасників фіналу, і хтозна кого — з більшим нетерпінням. «Атлетіко» - суперник хороший, від чемпіона світу в складі збірної Аргентини Фільола в воротах до міцної, агресивної групи атаки. Щоправда, порівняно з минулим сезоном, віце-чемпіон Іспанії втратив свого головного бомбардира — Уго Санчес здійснив недалекий переїзд в рамках Мадрида, перейшовши в «Реал». Там мексиканець проведе ще кілька яскравих сезонів.
Щодо динамівців, то вони напередодні обіграли «Спартак» (2:1 на своєму полі) й перед перервою на внутрішній арені разом із «Зенітом» очолювали Вищу лігу (по 10 очок). Здивуванню радянської команди не було меж, коли при прибутті в Францію їх почали розпитувати не про футбол, а про атомну станцію неподалік Києва. Світ ще тільки вчився вимовляти страшне слово Chornobyl, а делегація з СРСР розводила руками — офіційної інформації було обмаль, масштаби катастрофи приховувалися, дітей Києва вивели на першотравневий парад у той час, коли на Хрещатику фіксувалися максимальні показники радіації.
----------------------------
Цікаво!
«Мудрець із Орталеси» – майбутній чемпіон Європи на чолі Іспанії Луїс Араґонес — вивів «Атлетіко» в фінал, перегравши почергово шотландський «Селтік», валлійський «Банґор Сіті», югославську «Црвену Звезду» та юрдінґенський «Байєр» із ФРН.
----------------------------
Як не банально, проте це було справжнє свято футболу. Майже 40 тисяч фанів, колоритна іспанська «інчада», нейтральні французькі глядачі, чиї симпатії належало завоювати сильнішим — красива гра, красива картинка, красивий футбол. Під час матчу на поле випустили півня - «галли» в цей вечір явно віддали симпатії «Динамо». Вже на шостій хвилині Фільол відбив удар Бєланова, проте Заваров встиг на добивання й головою направив м’яча в сітку — 1:0.
Здаватися «Атлетіко» не збиралося — проте кияни намагалися нівелювати будь-які спроби суперників, і навіть коли оступився й травмувався Балтача, мадридцям не вдавалося розігрувати до вірного й особливо турбувати Чанова. Тренерський штаб «Динамо» ще перед перервою вдало перебудував гру, коли з виходом Баля замість травмованого товариша вони помінялися місцями з Безсоновим.
Навіть коли «Атлетіко» посилило тиск і провело кілька замін, взяти штурмом ворота «Динамо» не вдалося. А по супернику грати киянам було дуже зручно, і наприкінці гри вони розіграли знамените «віяло». З одного краю на протилежний перепасувалися Дем’яненко – Рац – Бєланов – Євтушенко, і вже перед воротарем Блохін чітко пробив по воротах — 2:0. А вже за кілька хвилин Євтушенко, який вдало вийшов на заміну, скористався передачею Раца — 3:0. «Атомна команда» здобула другий єврокубок у своїй історії.
----------------------------
Протокол
"Динамо" (Київ) – "Атлетіко" (Мадрид, Іспанія) – 3:0 (1:0)
Голи: 1:0 Заваров (6), 2:0 Блохін (84), 3:0 Євтушенко (87).
"Динамо": Чанов, Безсонов, Балтача (Баль, 39), Кузнєцов, Дем'яненко ©, Рац, Яковенко, Яремчук, Заваров (Євтушенко, 70), Бєланов, Блохін. Головний тренер: Валерій Лобановський.
"Атлетіко": Фільол, Томас ©, Клементе, Артече, Руіс, Прієто, Рамос, Сільва, Ландабуру (Сетьєн, 60), Марина. Головний тренер: Луіс Арагонес.
Попередження: Ландабуру (13).
2 травня 1986 року. 20:15. Ліон. Стадіон «Мунісіпаль де Жерлан». 39 300 глядачів. +18 С
Суддя: Ф.Верер (Австрія).
----------------------------
«Не поступаючись у жорсткості, переважати суперника в швидкості та злагодженості колективних дій», - таким був рецепт успіху від Лобановського. Ну що ж, у команди це все вийшло на відмінно. Із п’ятьма голами в турнірі звання найкращих бомбардирів Кубка кубків розділило відразу четверо гравців, троє з яких (!) саме динамівці: по 5 голів записали на свій актив Ігор Бєланов, Олег Блохін, Олександр Заваров і Франк Ліппман із дрезденського «Динамо». Маючи 7 гольових передач, найкращим асистентом став Василь Рац.
