Сьогодні ми розповімо про останню перемогу київських динамівців у головному радянському дербі, яка була здобута 1 липня 1991 року.
Перед початком сезону "Динамо" покинув ряд багаторічних лідерів: Дем'яненко, Литовченко, Яремчук, Рац, Чанов. Під керівництвом Анатолія Пузача, який очолив киян у 1990-му, після від'їзду Валерія Лобановського на Близький Схід, грала молодь, яка досить швидко приміряла лідерську роль. Зокрема, мова про 21-річних Олега Саленка та Сергія Юрана. Причому Юран був близький до того, щоб почати сезон 1991 року зовсім по іншу сторону барикад - у "Спартаку", який якраз свій досвідчений торішній склад зберіг і працював над посиленням. Але, відклавши переїзд до Москви на п'ять років, форвард поки продовжував бути лідером атаки "Динамо".
Обидві зустрічі "Динамо" і "Спартака" в тому сезоні відбулися в липні і зібрали незвично скромну аудиторію на трибунах - 30 тисяч у Москві та 38 - у Києві. У 1991 році навіть такі знакові дербі не викликали великого інтересу, населенню союзних республік було не до футболу...
За підсумками першого тайму московської зустрічі рахунок не було відкрито - команди розійшлися по роздягальнях, коли на табло залишалися нулі. Але після перерви кияни та москвичі повернулися на поле вже з різним настроєм. "Динамо" стало набагато агресивніше діяти в нападі, і така зміна, схоже, застала господарів зненацька.
"Спартак" не реалізував гольові шанси, а моменти у "червоно-білих" були - Радченко виходив один на один із Кутєповим, не зміг пробити з близької відстані голкіпера "Динамо" Карпін. Динамівці ж, у виїзному матчі приділяючи більше уваги захисту, свої моменти використали завдяки зв'язці Сергія Юрана й Олега Саленка.
На 65-й хвилині Сергій відірвався від захисників і вийшов на ворота "Спартака", відправивши м'яч у сітку після рикошетів від Черчесова та Попова. Наприкінці поєдинку Юран відзначиться ще одним забитим м'ячем, однак той гол не буде зарахований через фол в атаці.
Москвичі намагалися виправити ситуацію, але безуспішно, тоді як ще один прохід динамівців увінчався призначенням пенальті. На 83-й хвилині Саленко заробив 11-метровий і сам його виконав, спокійно розвівши м'яч і Черчесова по різних кутах воріт.
У свою чергу, ворота "Динамо" на замку тримав Ігор Кутєпов. Завдяки його надійній грі, Шалімов не зміг забити з-за меж штрафного, а на останніх хвилинах удар Карпіна пройшов поруч зі штангою - голкіпер киян контролював кут обстрілу.
Перемігши всуху в Москві, динамівці потім мінімально поступилися "Спартаку" в Києві - 2:3. В останній радянської зустрічі команд, яка відбулася менше ніж через місяць, Юран відкрив рахунок, але потім "біло-сині" пропустили 3 голи, на які відповіли одним м'ячем Бориса Деркача.
Останній чемпіонат СРСР київське "Динамо" завершить на 5-й позиції, пропустивши перед собою ще одного представника України - одеський "Чорноморець". А "Спартак" фінішує другим, випередивши киян на 6 очок.
Уже після розпаду СРСР команди чотири рази зустрінуться в Лізі чемпіонів (три перемоги у "Динамо" і одна у "Спартака"), а також 10 разів - у рамках товариських турнірів (тут також перевага на боці "біло-синіх": +6=1-3).
Чемпіонат СРСР-1991. 17-й тур
"Спартак" (Москва) - "Динамо" (Київ) - 0:2 (0:0)
1.07.1991. Москва. Центральний стадіон ім. В.І.Леніна. 26° C. 30 000 глядачів.
"Спартак": Черчесов, Ан.Іванов (Попович, 83), Кульков, Попов, Мох, Карпін, Г.Перепаденко, Шалімов, Шмаров, Мостовий, Радченко.
"Динамо": Кутєпов, Алексаненков, Цвейба, Б.Деркач, Шматоваленко, Ковалець (Юрченко, 73), Анненков, Ю.Мороз (В.Мороз, 55), Саленко, Беца, Юран.
Голи: Юран (65), Саленко (83, пен.).
Попередження: Ан.Іванов (11, навмисна гра рукою) - Б.Деркач (33, удар суперника по ногах ззаду), Юран (88, удар по м'ячу після зупинки гри).
