Великому динамівцю виповнилося 60 років! Привітати в цей день та порадувати ювіляра й глядачів, які зібралися на затишному клубному стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського, відмінним футбольним спектаклем приїхали друзі іменинника та гості з ветеранської команди донецького «Шахтаря». Футбол був потім, а спочатку всі учасники приголомшливого за своєю духовністю й вірністю своїй справі заходу поклали квіти до пам'ятника вчителю героя дня Валерію Васильовичу Лобановському.
Після цього голова Фан-клубу «Динамо» (Київ) Сергій Михайленко вручив Леоніду Буряку спеціальний динамівський шарф, виготовлений спеціально до дня народження ювіляра. А Андрій Біба, який стояв біля витоків становлення футболіста Буряка, згадав, як свого часу приїжджав до Одеси, щоб поговорити з батьками Леоніда й забрати футболіста до Києва, до «Динамо».
Після цього прийшов час подарунків. Віктор Звягінцев від донецького «Шахтаря» подарував ювіляру вимпел і «щось більш важке».
Також Леонід Йосипович отримав привітання з різних країн: Росії, Грузії, Вірменії, туринського «Ювентуса», а також від першого тренера Сергія Шапошникова, з «Чорноморця», харківського «Металіста» та московського «Торпедо».
Надіслав телеграму Андрій Шевченко, дзвонив В'ячеслав Грозний. Подарунок приготувала й відома сувенірна компанія, яка працює під девізом: «Ми знаємо, чого хочуть чемпіони». А ще заслужений журналіст України Олександр Липенко вручив імениннику символічну медаль «За взяття Києва», адже в цьому місті Леонід Буряк прожив 42 роки.
Віктор Звягінцев згадав спільні роки дружби з Леонідом Буряком, зокрема, коли він у віці 18-ти років провів свій перший офіційний матч за Олімпійську збірну СРСР у Сочі проти збірної ФРН й те, як він милувався з позиції захисника елегантністю та стрункістю молодого хлопця, точністю його передач. Так склалася доля, що Звягінцев постійно йшов поруч із Буряком – йому доводилося інспектувати матчі, й коли він був тренером тернопільської «Ниви», й одеського «Чорноморця».
Привітав іменинника й Володимир Мунтян, побажавши здоров'я й не лише увійти до клубу Федотова, але й відкрити свій клуб – клуб сторічників. Згадав чудову кар'єру ювіляра, який вписав багато славетних золотих сторінок до літопису київського «Динамо», й віце-призедент УЄФА Григорій Михайлович Суркіс.
Сам же ювіляр сказав наступне:
- Я вдячний київському «Динамо», всі мої серйозні перемоги й досягнення пов'язані саме з ним. Тут мої партнери по команді, по збірній СРСР. На їхніх прикладах ми вчилися. Ми разом стверджувалися, прагнули до висот і до того, щоб примножувати славу «Динамо». Я щоразу переконуюся, що є якісь магічні речі, пов'язані зі мною. Наприклад, у мене народився онук у день смерті батька. Я загалом добре сплю, але сьогодні прокинувся о 4.45 ранку. Потім сестра, яка мешкає в Одесі, розповіла, що саме в цей час я й народився.
Якось протягом одного року в мене були пропозиції перейти до московського «Динамо» від Лева Яшина, до «Спартака» від Нікіти Симоняна тощо. Але я відхилив їх, оскільки захоплювався київським «Динамо», його футболістами – Хмельницьким, Мунтяном, Серебрянниковим, Бібою. Я зростав на цих іменах. Тому завжди відповідаю, що в своєму житті нічого б не змінював, адже я жив у щасливий футбольний час. Тут мій рідний дім. Коли мені важко – раджуся з людьми, які старші за мене. А найголовніше, що я зібрав ветеранів, з якими ми – одна динамівська сім'я. Коли ми покладали квіти до пам'ятника Лобановському, мені зателефонував Ринат Ахметов, з великою повагою ставлюся до Віктора Звягінцева, який був неабияким футболістом та чудовим арбітром. Я радий, що всі сьогодні тут зібралися, й дякую всім, хто допомагав організувати сьогоднішнє свято.
Після цього був прекрасний матч ветеранських команд київського «Динамо» та донецького «Шахтаря».
Майстерність ветеранів із роками не гасне, а суперництво двох футбольних шкіл як завжди цікаве й лише прикрашає вітчизняний футбол, на якому б рівні не проводилися поєдинки двох команд.
Символічно, що в ігровому плані героєм ветеранського матчу став Сергій Ребров, який розпочав свою футбольну кар'єру в Донецьку, і продовживши її потім із блиском у київському «Динамо».
Його три голи визначили результат товариської зустрічі на користь «біло-синіх» – 4:2.
Але рахунок у цей день рішуче не мав жодного значення, адже свято на динамівській вулиці було одне для всіх!
Дивіться день ювілею Леоніда Буряка
