Друкована преса про матч «Арсенал» - «Динамо»

До перерви "Динамо" на випади "Арсеналу" відповідало своїми, і британці мусили оглядатися й на свої ворота. Та чим ближче було до фіналу, тим сильнішим ставало нічим невиправдане тяжіння наших до володінь Шовковського. "Випав" з колективної гри Шацьких, "розчинився" в загальній масі й Белькевич… Перший ніяк не міг "зачепитися" за м'яч і уникав (чи вже не мав сил) жорстких єдиноборств, а другий частіше звичайного запізнювався до епіцентру подій… А коли ми зрозуміли, що відчутно стомилися й Леко з Гіоане (обидва виконали насправді величезний обсяг роботи), обороні "блакитно-білих" стало нестерпно тяжко.

Проте Федоров, Гавранчич, Пеєв і Несмачний боролися до кінця, дуже часто залишаючи ні з чим істинних "зірок" європейського футболу. Гавранчич навіть знаходив сили для стрімких рейдів у чужі володіння… Але фатальною стала саме помилка захисту. Анрі виграв боротьбу за верховий м'яч, і "шкіряний", рикошетом од забинтованої голови Федорова, полетів на правий фланг оборони. М'яч так різко змінив логічну траєкторію польоту, що Пеєв уже не міг повернутися на нову позицію. І Коул, випередивши всіх, головою вгатив м'яча в сітку. Лише тоді "Хайбері" заревів…

"Український футбол"

* * *
Вне всяких сомнений, встреча лондонцев и киевлян в полной мере оправдала надежды футбольных гурманов. Уверен, что и хозяин "Челси" Роман Абрамович, и главный тренер сборной Англии Свен-Горан Эрикссон, и бывший киевский динамовец Андрей Канчельскис (он не только встречал нашу команду в аэропорту "Гетвик", но и глубокой ночью провожал киевлян домой), и другие знаменитости, замеченные на трибунах, получили от игры обеих команд истинное удовольствие. Жаль только, что уже в который раз наша команда пропустила решающий гол на последних минутах матча и проиграла (вспомним хотя бы недавнюю встречу против "Интера" в Милане). Да, Федоров здорово сыграл против главной ударной силы "канониров" Тьерри Анри (с момента прихода в 1999 году в "Арсенал" француз забил треть голов своей команды в еврокубках - 21 из 61-го).

В очередной раз проявили себя с наилучшей стороны Леко, Гавранчич и Гусев. В большинстве случаев блистал на последнем рубеже Шовковский. Не подвел и дебютант "Динамо" аргентинец Нанни. Но при этом, по мнению многих специалистов, ниже своих возможностей провели матч Белькевич, Шацких, Пеев, что в итоге и привело к неудаче. Согласитесь, трудно рассчитывать хотя бы на ничью, если позволять оппоненту наносить по своим воротам аж 33 удара и при этом не реализовывать пусть и немногочисленные, но верные голевые моменты.

"ФАКТЫ"

* * *
Не можна закинути динамівцям небажання віддавати усі сили боротьбі. Гравці української команди не поступилися «Арсеналу» саме в боротьбі за м’яч. Випереджаючи атакуючих лондонців у вирішальний момент, наші не змогли організувати щось серйозне в атаці. Ті кілька напівмоментів, що були у воріт Лемана, є нічим у порівнянні з тим, що робив «Арсенал» біля воріт «Динамо». Дев’ять ударів у «рамку» воріт відбив наш воротар. Це кращий показник Ліги чемпіонів у цьому турі. З десяток ударів пройшли поруч з воротами киян, а моментів, коли українські гравці в останню мить зупиняли атакуючих господарів, не перерахувати. Наші боролися, віддавали всі сили, терпіли...

Лише одного не робили цього вечора динамівці — вони не грали у футбол. Команда свідомо «вбивала» час упродовж сорока семи хвилин першої половини та сорока п’яти другої. Не вистачило зовсім небагато. Та чи можна так грати на рівні Ліги чемпіонів? Чи можна відверто чекати фінального свистка з першої ж хвилини?

"День"

* * *
Все-таки капризная это дама -- Фортуна! Иногда кажется, что она целиком и полностью на твоей стороне, вдруг -- неожиданный поворот, и вот уже она смотрит совершенно в другую сторону... Хотя, по большому счету, вовсе не благодаря помощи свыше киевское "Динамо" едва не устояло в поединке против лондонского "Арсенала". На фоне команды, которая укомплектована на зависть многим соперникам и которой вот уже не первый год прочат "прорыв" на европейской арене, чемпион Украины смотрелся более чем достойно.

А то, что положительный результат все-таки не был достигнут, оставляет, естественно, некий горький осадок, но совершенно не дает повода для посыпания головы пеплом и обвинений в адрес наших ребят. Групповой турнир продолжается, и хотя осталось провести в нем всего два матча, можно сказать, что вся борьба еще впереди и самое интересное только начинается.

"Команда"

* * *
Киевляне понимали, что могут попасть, что называется, под горячую руку. И ехали в Лондон терпеть. Предложи им кто ничью до матча - согласились бы, наверное, сразу. И конкурента, считавшегося до турнира явным фаворитом группы, практически "отцепляли", и свои шансы на выход в плей-офф делали не просто реальными, а вполне уже осязаемыми.

Венгер тоже бросил в бой резерв. Естественно, атакующий - в лице Вильторда, а потом еще и Кану. На что Михайличенко ответил своим последним козырем - на поле появился загадочный Нанни. Но решили исход матча отнюдь не нападающие. А левый защитник Эшли Коул, усыпивший бдительность своих киевских коллег и без сопротивления замкнувший сброс Анри после навеса Вильторда.

Киевляне не дотянули до желанной ничьей каких-то две минуты. И окончательно запутали положение в нашей группе.

"Спорт-Экспресс"

(друкується мовою оригіналу)