У перших числах січня 2013 року один із найперспективніших футболістів України став повноцінним гравцем найтитулованішого клубу країни. Шлях від талановитого юніора до змужнілого майстра, здатного підсилити київське «Динамо», він пройшов за шість насичених футболом років. Запрошення до табору «біло-синіх» стало логічним у розвитку його кар'єри.
«Я порадився з батьком, думка якого дуже важлива для мене, й він підтримав мене. Мама також була дуже рада. А з дружиною я навіть приїхав до Києва для підписання контракту».
Дуже важливо, що Безус дуже вимогливий насамперед до себе. «Розумію, що досвід прийде з часом, коли зіграєш не одну сотню матчів. А поки намагаюся працювати над помилками, щоб прогресувати та додавати від гри до гри».
До того ж Роман – командний гравець. «Головне – щоб виграла команда. А гол чи результативний пас – цьому я особливого значення не надаю. Важливість внесків у гру для мене приблизно однакова. Хоча забивати, напевно, все ж приємніше. Під час гри трапляється, що відчуваєш азарт, який важко передати словами. Часом думаєш: «А раптом цей маневр пройде?». Іноді він проходить, а іноді ні».
Попереду в цілеспрямованого півзахисника неабияка боротьба за місце в основній команді. Ну а поки рецепт просування в стані «біло-синіх» від Безуса: «Щоб не «осісти» на лавці запасних «Динамо», потрібно демонструвати свій найкращий футбол, і тоді жодних питань не виникне ні в кого».
