Доля наділила Сергія Рибалку цікавим прізвищем. Своє "плавання" він розпочав у харківському "Арсеналі", потрапивши через два роки до "Динамо-2". Завдяки таланту та завзятості Сергій став найкращим бомбардиром харківської команди, заслужив стабільне місце в основі "Динамо-2", у складі збірної України виграв Євро-2009 (U-19). А все розпочиналося з маленького села в Сумській області.
- Я сам народився в селі, бігав спочатку з м’ячем просто заради задоволення. Потім папа став розповідати про футбол, я зацікавився. Батько в мене займався всіма видами спорту: і футболом, і баскетболом, від нього все й пішло-поїхало. Це він усе для мене зробив. Возив на турніри, на перегляди до різних команд. Спочатку я грав за Суми, а потім потрапив до Харкова. Там підписав перший дитячий контракт. Потім папа переїхав до мене до Харкова. Він скрізь зі мною, підтримує в усіх починаннях.
- Як батьки відреагували, що син не за книжками сидить, а з м’ячем бігає?
- Мама дуже хвилювалася, але розуміла, що я займаюсь улюбленою справою. Книги - це явно не моє. Не знаю, чим би ще міг займатися, коли б не футбол. Хоча до п’ятого класу я добре вчився, навіть відмінником був. А потім переїхав до Харкова, вступив до спецкласу, в якому вчилися лише футболісти. Побачив, що там особливо не вчаться, теж перестав приділяти увагу школі. Хоча мама і папа мене постійно змушували робити уроки. Зараз заочно навчаюся в Академії фізкультури в Харкові.
- У харківському "Арсеналі" ви стали найкращим бомбардиром…
- Після закінчення дитячо-юнацької школи мене забрали до першої команди, яка грала у другій лізі. У Харкові все склалося доволі успішно. Мій дебют припав на гру з "Іллічівцем" - я забив два м’ячі. Закріпився в першій команді, а на наступний сезон відчув упевненість, що можу грати успішніше. Так і став найкращим бомбардиром цієї команди.
- Це правда, що у 18 років вами цікавився ізраїльський клуб "Маккабі" з Хайфи?
- В "Арсеналі" був тренер Кандауров, він свого часу грав в Ізраїлі за цю команду. Через свої зв’язки домовився про перегляд. Я навіть підписав контракт, але виявилося, що в країні ліміт на легіонерів і в мене не вийде там грати.
- Засмутився?
- Ні, навіть добре, що так склалося. Я задоволений, що потрапив до "Динамо", адже завжди мріяв грати в цій команді. Коли приїхав до Києва, гадав, що хлопці тут піжони, а сталося навпаки - усі дуже добре ставляться до мене. Добре, що я граю за цей клуб.
- У 2007 ви встигли і за "Шахтар" зіграти три матчі…
- Я пробував сили в цьому клубі. У мене в Харкові закінчувався контракт, потрібно було шукати нову команду, тому їздив на перегляд до "Шахтаря". В одній з ігор навіть забив м’яча. Але в Донецьку підписати контракт не склалося.
- Після переходу до "Динамо" перший час ви були не дуже задоволені своєю грою. А як зараз?
- Гадаю, це були проблеми адаптації. Приїхав з іншого міста, почав жити сам. А зараз уже відчуваю, що граю нормально. Тепер хочеться вийти на вищий рівень, спробувати сили в першій команді.
- Перемога на Євро-2009 якось вплинула на вашу кар’єру?
- Я задоволений, що ми перемогли, це пам’ять на все життя. Україна вперше стала чемпіоном Європи! Хоча, по суті, після цього чемпіонату особливо нічого не змінилося. Просто стали чемпіонами Європи, а щоб хтось заграв на високому рівні - такого доки немає.
- Часто згадуєш ігри в Донецьку та Маріуполі?
- Буває. В перших матчах було важко. А впродовж турніру набирали оберти з кожною грою. На полі було блискуче взаєморозуміння, команда підібралася дуже хороша. Вважаю, ми заслужено стали чемпіонами Європи.
- Забитий м’яч присвятив мамі?
- Так, ми грали зі Швейцарією, а я забив на 85-й хвилині. Мама свідомість втратила від радості. Потім їй уколи робили, ліки давали. До того ж, перед грою в неї був День народження, тому забитий м’яч і присвятив мамі.
- Цього року є шанс спробувати себе в молодіжній збірній…
- Зараз Павло Яковенко переглядає 90-й рік народження, кого можна до молодіжної команди брати. У серпні будемо брати участь у турнірі Валерія Лобановського.
- Як тобі тренувальний процес в Яковенка?
- Залізна дисципліна. Вчасно потрібно прийти на сніданок, на обід. Мені це до душі, дисципліна дає гарний результат.
- А як справи з конкуренцією за місце у складі?
- Якщо не потрапляєш до основи, значить потрібно більше старатися, працювати на футбольному полі. Коли потрапив до "Динамо", було багато конкурентів. Ще й на чемпіонат Європи хотілося поїхати. Усі старалися, показували себе з якнайкращого боку. Взагалі, у мене в команді багато друзів. З Кушніровим спілкуємося, він теж на базі мешкає, із Гармашем. У нас дуже дружня команда.
- Чи є у вас футбольна мрія?
- Як у багатьох футболістів - грати в Лізі чемпіонів.
- Хто із зірок світового футболу імпонує?
- Подобався раніше Роналдіньо, а зараз, звичайно, Мессі. Будь-хто скаже, що він найкращий у світі. Усі захоплюються його технікою. Вболіваю, звичайно, за "Барселону".
- На жаль, не вдалося їм знову вийти до фіналу Ліги чемпіонів…
- "Інтер" заслужено виграв, італійці більше хотіли перемогти. Гадаю, "Барселона" в наступному сезоні ще раз виграє трофей Ліги чемпіонів.
- І на завершення… У вас прізвище Рибалка, а як особисто ставитесь до цього заняття?
- Коли мешкав у селі, часто брав у руки вудку. Зараз, на жаль, немає часу поїхати за місто, половити рибку. Але коли нагода виникне, обов’язково нею скористаюся.
Яна Котик, спеціально для Інформаційного відділу ФК "Динамо" (Київ)
