- Коли відразу після призначення виконуючим обов'язки я запитав, чи вітати вас із цією подією або співчувати, ви сказали, що поки передчасним буде й те, й інше. Можна вважати призначення найкращим подарунком до майбутнього сорокаріччя?
- Ну, співчуття в той момент були точно недоречними. Я вже працював у штабі «Динамо», робота мені подобалася, й я розумів, що в плані побудови тренувального процесу ми рухаємося у вірному напрямку.
Я би не сказав, що за такий короткий термін вдалося щось радикально змінити. Швидше за все, хлопці просто розслабилися й почали грати в той футбол, який їм справді по душі.
Сподіваюся, й у новому сезоні вони будуть розуміти, що запропонована на тренуваннях робота справді необхідна, а на поле потрібно виходити не лише з бажанням отримати задоволення від гри, але й знати, за рахунок чого можна переграти суперника.
А щодо подарунка... Найменше замислювався в останній місяць про майбутній ювілей. Ці кілька тижнів були для всіх нас доволі складними – особливо перед кубковим поєдинком із «Чорноморцем». Ми розуміли, що цей турнір – єдиний шанс хоч якось реабілітуватися за провал у чемпіонаті не лише в очах уболівальників, але й власних. Радий, що останній відрізок сезону ми провели так, що за гру вже не було соромно. І це, мабуть, найкращий подарунок до Дня народження.
- Для одних ваш теперішній вік – певний рубіж та час підбивати якісь, нехай і попередні, підсумки. Для інших – відправна точка для нових успіхів. Але є й ті, хто сороковий День народження не святкує. До якої категорії належите ви?
- Насправді, я не люблю помпезні події, великі свята та тусовки. Через скромність характеру не є прихильником публічності – перебуваю не в своїй тарілці, коли впізнають на вулиці, або в магазині. І свої Дні народження, навіть якщо мова про круглі дати, відзначаю у вузькому колі.
- Ви сказали, що відпустки у вас цього літа практично не буде – лише от на десять днів злітаєте на чемпіонат світу з радіоспорту, яким, як і раніше, доволі активно займаєтеся. Бачив у Полтаві людину, яка прийшла на матч із плакатом, де з одного боку написано ваш позивний, а з іншого – його. Ви з ним за межами ефіру знайомі?
- (Сміється). Так. Він завжди приходить на наші матчі, коли приїжджаємо грати з «Ворсклою». А радіоаматори, з якими перебуваю на зв'язку, зустрічають мене не лише в Україні – якось в Америці в аеропорту зустрічала людина з табличкою, на якій було вказано його позивний.
- Ті, з ким в ефірі спілкуєтеся, знають, що за набором латинських літер ховається Сергій Ребров?
- Так я й не ховаюся... (Посміхається).
- На початку цього року ви стажувалися в дортмундській «Борусії», минулого – в лондонському «Арсеналі». Переймаючи тоді досвід серйозних європейських клубів, могли припустити, що застосувати знання на практиці не в ролі помічника, а вже в якості головного тренера, доведеться так скоро? І не де-небудь, а в рідному «Динамо»?
- Тоді я про це, звичайно, не думав. Домовляючись про візит до табору німецького клубу, хотів розібратися, за рахунок чого тренер досяг таких результатів, по-перше, за короткий термін, а по-друге – не маючи у складі суперзірок, якими володіють, наприклад, «Барселона», «Реал», «Баварія». Було цікаво побачити тренувальний процес, вловити якийсь психологічний момент. Для тренера такий досвід – дуже важлива річ, і те, що перейняв у «Борусії», мені, напевно, допоможе в подальшій роботі.
- Поки не завершився сезон, було ніяково питати: що ви зробили з командою, бо вона змінилася в тактичному та в ігровому плані? Як знайшли підхід до футболістів, які одноголосно висловилися тепер на користь кандидатури Реброва?
- На це питання, напевно, ніхто не дасть точної відповіді – ані я, ані футболісти. Вони висловилися на мою користь, напевно, тому що ним, як я вже казав, подобається нинішній рівень власної гри. Їм до душі агресивні атаки, контроль м'яча. Нарешті, їм подобається перемагати – особливо якщо вдається домінувати в поєдинку з «Шахтарем», який ми не перегравали впродовж тривалого часу.
- Футболісти не люблять довгих теоретичних занять, але Андрій Ярмоленко назвав однією з ваших сильних якостей саме детальний розбір суперників. Якщо не секрет, як вдається зробити теорію настільки захоплюючою, щоб гравці не засинали, а навпаки – слухали з відкритим ротом?
- А що у вашому розумінні – довгі заняття? У нас вони вписуються в розумні рамки. Ось у Курбана Бердиєва теорія тривала до півтори години – і ми, добре пам'ятаю, під кінець уже сиділи дуже злими. В «Динамо» цілком вистачає півгодини – можна потерпіти, послухавши ті речі, які потім знадобляться на полі. А для сну можна відшукати інший час.
- Легіонери, зокрема, Юнес Беланда, відзначають, що ви краще за попередника розумієте менталітет іноземних гравців. Що в більшій мірі допомагає в цьому: власний легіонерський досвід, знання мови або, в тому числі, не така значна різниця з гравцями у віці?
- Можливо, все разом. Збоку, гадаю, видніше, але особисто мені самому цікаво спілкуватися з футболістами. Не лише коли все складається добре, але коли виникають проблеми, які потребують вирішення. Інша справа, чи хочуть самі гравці дослухатися до тренера та прийняти його підказки.
- У команді є футболісти, які знають вас багато років й у звичайному житті говорять із вами на «ти». Дотримується субординація у тренувальному процесі?
- (Після паузи). Начебто дотримується... Та це, гадаю, не так важливо. Важливо, щоб у грі було розуміння, що ми робимо спільну справу.
- Раніше ви зазвичай брали участь у тренуваннях разом із гравцями. Із новим призначенням є потреба тримати дистанцію, або ж нічого за великим рахунком не змінилося?
- У плані людських стосунків змін жодних. Ось вам приклад: Лукман Аруна, звичайно, переживав, що не грав у кубковому фіналі. Але він усе проаналізував, зрозумів, чому не потрапив до складу та не вийшов на заміну. Підійшов після матчу, тепло привітав із перемогою.
Украй важливо, що в колективі є чітке розуміння: по дружбі виходити на поле не буде ніхто! Доводити обгрунтованість претензій потрібно в тренувальному процесі й, звичайно, в іграх. А що стосується гри у «квадрат» – можу взяти участь, якщо є настрій. Вимогливість до гравців з мого боку від цього меншою не стає.
- Після фіналу Кубка України в Полтаві вам повісили на шию одразу дві медалі, але ви дали зрозуміти, що одна з них по праву належить Олегу Блохіну. Плануєте передати йому цю нагороду особисто?
- Насправді, зайву медаль я повернув відразу. Не мені нею розпоряджатися, але якщо віддадуть Олегу Володимировичу, це буде правильно.
- Правильно розумію, що тепер у вашій роботі акцент буде зроблено на українізацію складу, підсиленого кількома легіонерами пристойного рівня?
- А в нас і раніше не було нестачі в хороших українських гравців. Що ж стосується легіонерів, то мені ще потрібно з ними поговорити, запитати, чи готові вони в наш непростий час ставитися до своєї гри за «Динамо» так само відповідально, як якщо б виступали за «Барселону» або «Реал». Працювати на 60-70 відсотків потенціалу – для нас це неприйнятно.
Те ж, до речі, стосується й ставлення вітчизняних гравців до справи – я особисто ніколи не поділяв футболістів на своїх та іноземців. І хоча в українському клубі пріоритет потрібно віддавати своїм кадрам, у привілейованому становищі щодо легіонерів вони перебувати не стануть. Однаково я буду вимогливим до всіх.
- Ігор Суркіс днями розкритикував за зайву вагу Романа Безуса, дав зрозуміти, що для нього ця проблема системна...
- Не хотілося б переходити на особистості. Рома – порядний хлопець, і він сам розуміє, що підтримувати оптимальні кондиції необхідно незалежно від того, потрапляєш ти до основного складу чи ні. І стосується це не лише Безуса, але й усіх футболістів: навіть не виходячи на поле, вони отримують свою зарплату в повному обсязі. Професіоналами необхідно бути в будь-якому випадку, адже вихід на заміну – теж шанс заявити про себе й отримати шанс у черговому матчі пробитися до основи.
- Навіть після повернення з лазарету не потрапляв до складу Артем Кравець, у якого влітку, начебто, завершується контракт із «Динамо»...
- Наскільки я знаю, він підписав із клубом нову угоду.
- Одного гравця, який напевно повернеться цього літа до команди, ви вже назвали. Хто ще з орендованих, окрім Сергія Рибалки, отримає шанс проявити себе в «Динамо»?
- Сподіваюся, що всі, кого ми зможемо повернути, приєднаються до нас на першому австрійському зборі. Кожен із них гідно грав у своїх клубах на правах оренди, й тепер було б непогано зрозуміти, якою мірою вони можуть вписатися у гру нашого клубу. Попросив Ігоря Михайловича Суркіса про це – сподіваюся, нам це вдасться здійснити.
- Це стосується й Адміра Мехмеді?
- Так. Але все буде залежати від того, чи скористається «Фрайбург» опцією та викупить його трансфер.
- «Вест Бромвич» більше не зацікавлений у послугах Горана Попова. А вам цей футболіст цікавий?
- Якщо за цей місяць стосовно нього не з'являться пропозиції, він, швидше за все, поїде з нами до Альп...
* фото А.Лукацького
