У неформальній обстановці Сергій Станіславович підвів підсумки футбольного року, дав відповіді на всі питання уболівальників і журналістів.
Ведучий зустрічі заслужений журналіст України Олександр Липенко представляючи гостя згадав, що Ребров - вихованець «Шахтаря». На що Сергій Станіславович не стримався і вніс поправку, що він вихованець «Динамо»!
Після цього різноманітні питання до тренера посипалися немов з рогу достатку. Чи не кожен із них був зустрінутий оплесками:
- Ви часто буваєте на матчах молодіжних команд «Динамо» U-19, U-21 і «Динамо-2». Кого з молодих гравців візьмете з собою на збір? Чи є серед них ті, хто міг би навесні знаходиться в основній обоймі?
- Звичайно є. Ви правильно говорите, звичайно, ми стежимо за всіма молодими гравцями, це дає їм стимул рости. Коли я приходжу на матчі, бачу, що вони зовсім по-іншому грають. Я бачу прогрес у роботі школи та молодіжних команд - це дуже важливо. А хто поїде на збір, і коли - зараз або після закінчення сезону - сказати не можу. Все залежить від самих хлопців, від їх бажання і ще від багатьох факторів. Ви бачите, іноді в заявку на ігри не потрапляють 5-6 гравців з основного складу. Потрібно поговорити з президентом про кількість футболістів, які зараз є. Не так легко відкрити дорогу молодим, коли в основній команді 25 чоловік. Подивимося, ми стараємося. Коли в іграх Ліги чемпіонів на поле виходять 7-8 українців, напевно, це якийсь показник.
- Ви напевно стежили за матчами збірної України, яка кваліфікувалася на чемпіонат Європи. Як можете оцінити її гру?
- Ігри збірної - це найвищий рівень, так само, як і Ліги чемпіонів. Завжди непросто. Перед матчем з «Маккабі» всі вболівальники вважали, що 100% «Динамо» повинно перемогти. Так само всі вважали, що збірна повинна виходити зі своєї групи. Я радий, що хлопці пройшли далі через плей-оф, це дуже важливо для нас усіх, тепер вся Україна житиме чемпіонатом Європи. Поки це не відчувається, але коли буде підготовка, всі будуть чекати і, сподіваюся, радіти нашим перемогам так само, як це було в 2006-му році, коли ми були в Німеччині. Я бачив по телевізору, що творилося в нашій країні - це приємно. Сподіваюся, те ж саме буде і цього разу.
- Андрій Ярмоленко сказав, що в разі перемоги збірної України на чемпіонаті Європи пофарбує волосся. Що зробите ви, якщо «Динамо» виграє Лігу чемпіонів?
- Важко відповісти. Що ви хочете, щоб я зробив? Ще раз виграв Лігу чемпіонів?
- Чи використовуєте ви уроки Лобановського у своїй тренерській практиці?
- Звичайно. Не тільки Лобановського, всіх тренерів використовую.
- Як ставитеся до частого порівнянні з Лобановським?
- Поки що це порівняння непорівняного. Валерію Васильовичу було набагато складніше працювати, тоді взагалі не було легіонерів. Коли він приходив в команду, пам'ятаю, в якому стані вона була. Ми тоді якраз програли «Рапіду», нікуди не потрапили, сам клуб був у жалюгідному стані. Лобановський нас усіх виховав. Зараз порівнювати мене з ним занадто рано. Поки без шансів.
- Яке вам повернутися в «Динамо» не в якості гравця, а тренера?
- Нормально. Звичайно, тренером бути важче, адже футболісти після матчів віддані самі собі, можуть робити, що хочуть. Основна ж робота тренера починається якраз після ігор - аналіз, перегляд. Іноді можу не спати до 3-4 години ночі. І наступного дня те ж саме. Футболіст - найкращий час, відіграв - і вільний.
- Які у вас були емоції в 1999-му році в якості гравця, коли «Динамо» вийшло до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, і зараз в ролі тренера?
- Я вже не пам'ятаю, які тоді були емоції. Ти розумієш, що проробив якусь роботу, і вона дала результат. Не один ти, а вся команда, так само, як і зараз. Футбол - командний вид спорту, де ти відчуваєш відповідальність за весь колектив. Я радий, що хлопці подарували всім нам це свято. Мої почуття? Нарешті все це закінчилося, і можна трохи відпочити. Тому що кожен день ти працюєш і розумієш, що кожна гра - як остання. У такій команді, як «Динамо» Київ не маєш права на помилку. Це гра: ти можеш виграти або програти, але важливо все віддати роботі, і у нас це виходило.
- Як ви святкували вихід з групи Ліги чемпіонів з командою? Які шанси «Динамо» дійти до чвертьфіналу або півфіналу?
- Президент запросив хлопців, зібрав усіх разом. Ми зібралися з тренерами, подякували один одному за роботу і роз'їхалися на відпочинок. Через місяць зберемося і знову почнемо роботу. З приводу шансів, ви знаєте, нас весь час відправляють до групи «смерті». Так було в 1998-му і 1999-му роках. Те ж саме тепер - відразу сказали, що у «Динамо» є шанс поборотися тільки за 3-є місце. Але, думаю, ми гідно виступили, і зараз, який би не попався суперник, повірте, ми підготуємося і будемо боротися. У нас є шанси, в будь-якому випадку, ігри будуть серйозними, ви всі чекаєте успіхів... Якщо нам попадеться «Барселона», ви нас спишете з рахунків? Думаю, навряд чи.
- Хто вас привітав найпершим виходом з групи?
- Рауль, напевно. Пізніше, після гри відкрив телефон, побачив там 30 повідомлень. Пам'ятаю, після першого нашого фіналу, коли обіграли «Шахтар», було 68 повідомлень. Очевидно, зараз люди вже трохи звикли. Ще водій привітав - раділи всі.
- Після виходу з групи в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів чи телефонував вам Ленс, чи просився назад?
- (сміх у залі) Він прислав повідомлення, привітав. Я йому відповів, побажав швидше повернутися в основний склад «Сандерленда», тому що він цього заслуговує.
- Яку роль відіграє ваш асистент Рауль при визначенні стартового складу і при виборі гравця, який повинен вийти на заміну. До чиєї думки ви більше прислухаєтеся - до його, або своїм власним?
- «Динамо» Київ - це така команда. де одна людина не може зробити нічого. Я радий, що запросив Рауля, з яким працював ще в «Рубіні». Чомусь всі говорять про Рауля? Чому ви не говорите про решту тренерів, масажистів, лікарях. Вся команда, яка є в «Динамо», виконує свою роботу сумлінно. Рауль мені допомагає. Жодна людина не може тягнути таку махину. Я радий, що в мене є такі помічники. Рауль 24 години на добу живе і працює на базі, я йому дуже вдячний, як і він мені. Повірте, у нас з ним ніколи не було розбіжностей, хто б що не говорив. Командою керую я, і Рауль мені дуже в цьому допомагає.
- Чи є у вас, як у тренера, бажання спробувати себе в більш сильному чемпіонаті і команді?
- Поки немає. Поки я бачу: те, що ми все робимо, весь наш тренерський штаб, дає результат. Я бачу бажання хлопців на тренуванні, бачу радість уболівальників. Що буде далі, загадувати важко. Взагалі, тренерська робота - це не контракт футболіста на 5-10 років. У тренера контракт може закінчитися через день, після того, як програєш один матч, особливо, в такій команді, як київське «Динамо». І ти повинен бути до цього готовим. Можна зарікатися і відміряти собі якийсь термін на цій посаді. Знаю, що потрібно сумлінно виконувати свою роботу. А гра є гра: ти можеш тиждень думати, все розповісти, а команда програє 0:4. Ніхто не знає, що з тобою буде далі. Так що я просто виконую свою роботу, не замислюючись, що буде далі.
- Якби до того, як ви стали головним тренером «Динамо», вам запропонували очолити донецький «Шахтар», погодилися б?
- Я сказав, що не є вихованцем «Шахтаря», тому що мене, дійсно, виховало «Динамо». Я провів достатньо часу в «Шахтарі» і вдячний тим людям, з якими працював, особливо Валерію Івановичу Яремченку, який мені дуже допоміг. Але ті роки, які провів у Києві, дуже багато чого мені дали. Не тому що я тут народився, а тому що тут мене виховали, як футболіста і в якійсь мірі, як тренера. Я стільки років провів у «Динамо», тут мій дім... Я б 100% не пішов працювати в «Шахтар», так само, як і не перейшов туди в якості гравця. Це навіть не обговорюється.
- Якби вам надійшла пропозиція очолити «Барселону» і «Реал», кого б ви вибрали?
- Давайте спочатку дочекаємося такої пропозиції, потім я вам відповім.
- Як почувається Андрій Ярмоленко?
- До речі, я його сьогодні зустрів. У нього ушкоджені зв'язки коліна, зараз він проходить курс лікування і поки ходить з лангетою. Добре, що він ставиться до цього професійно - полетить на відпочинок тільки через тиждень, а весь цей час буде відновлюватися на базі. Це дуже важливо і для нього, і для нас. Добре, що зараз є така перерва - він встигне не тільки відновитися після травми, але і набрати форму.
- Назвіть двох найшвидших футболістів «Динамо» на короткі і довгі дистанції?
- У нас Максим Коваль бігає швидше всіх (сміється).
- Назвіть свою футзальну команду мрії з 5 діючих футболістів...
- Це складно... Треба ж брати всіх технічних. А якщо когось не назвеш, то подумають, що я не вважаю їх технічними, будуть ображатися. Склад я точно називати не буду, ще скажуть: «Станіславович, хіба я не швидкий?».
- Чи є в «Динамо» штрафи і за що?
- Звичайно, штрафні санкції є. На щастя, цього року ми їх ще не застосовували. Взагалі, в будь-якому командному виді спорту важливо, щоб всі дотримувалися дисципліни, виконували кодекс і підпорядковувалися певним правилам. Якщо щось йде не так, потрібно платити штраф, інших важелів впливу у нас немає. Були інциденти, коли гравці платили. Приміром, коли у футболістів була зайва вага на зборах, вони заплатили певну суму, і ми за ці гроші всією командою сходили в ресторан. Найголовніше, що хлопці це нормально сприймають. Ці гроші не йдуть в мою кишеню або ще когось, ми їх витрачаємо на команду.
- Скоро зимове трансферне вікно. Чи є вже намітки кого купувати?
- Я вже говорив про це. Зараз відпустка, сподіваюся, всі футболісти добре відпочинуть. Також відпочине і президент - помітно, що він сам віддав всі сили впродовж сезону і останній перемозі, він дуже хвилювався. Мине небагато часу - і ви всі дізнаєтеся.
- Кого хочете бачити в суперниках по 1/8 фіналу Ліги чемпіонів?
- Різниці особливої немає. Всі говорять про «Вольфсбург» та «Манчестер Сіті», але слабких команд на цій стадії немає, враховуючи, що нам доведеться грати з клубом, який посів перше місце у своїй групі. Будемо готові зіграти з будь-яким суперником.
- У тренерський штаб збірної України збирається увійти Андрій Шевченко. Звертається він до вас за порадами?
- Андрій поки ні в чому зі мною не радиться. Ми досить багато з ним спілкуємося, але це його життя, його робота. Якщо він стане тренером, напевно, будемо говорити на цю тему.
- Які у вас стосунки з Андрієм Шевченком?
- З Андрієм у мене завжди були хороші стосунки. Чому вони повинні зіпсуватися?
- Раніше був дует Ребров-Шевченко, на який ходили дивитися вболівальники. Зараз яскраво виділяється тільки Ярмоленко. Вам не здається, що йому потрібен такий самий сильний партнер? Зараз такого в команді явно немає.
- Вважаю, таку пару Ребров-Шевченко взагалі важко знайти. Як ми розуміли один одного на полі... Ви дарма кажете, що тоді гриміли тільки наші прізвища. Я б відзначив і багатьох інших - Лужного, Ващука, Головка, Косовського, Калитвинцева, Максимова. Чому ви не згадуєте про них? Не вважаю, що головними зірками повинні вважатися ті футболісти, які завершують атаки і ставлять крапку. Не дарма ж Лужного підписав «Арсенал», а «Мілан» - Калазде. У нинішній команді ви відзначаєте Ярмоленка, а я відмічу Хачеріді. Особливо те, що він робить в останніх іграх - це один із найкращих захисників Європи. Якщо Андрій забиває м'ячі, то це зовсім не означає, що він один грає в команді.
- Якби у вас було два таких нападників, як Шевченко і Ребров, ви б грали в два форварда?
- Ми іноді так і граємо. Чому ви не вважаєте Ярмоленка нападаючим? Ви ж самі сказали, скільки він забиває. Чим він вам не форвард? Чому всі вважають, що ми граємо в одного нападника? Подивіться, скільки гравців знаходиться в штрафній площі, коли ми атакуємо. Ким вони вважаються, по-вашому?
- У чому ви бачите секрет успіху нестаріючого голкіпера Олександра Шовковського?
- Я завжди говорив, що термін гравця у футболі залежить від його професіоналізму та кількості травм. Саша впродовж всієї своєї кар'єри, яку, сподіваюся, він буде продовжувати ще довго, був професіоналом своєї справи, знав, як правильно стежити за своєю вагою, як харчуватися, у нього не було серйозних травм. Напевно, тому він і грає на такому високому рівні так довго. Звичайно, позиції воротаря і польового гравця - абсолютно різні речі. Навряд чи польовий гравець міг би грати до такого віку. Але наскільки я бачу по роботі, Саша не програє конкуренцію, і доводить це, в першу чергу, на полі, а не словами. Я радий, що у мене є такий футболіст.
- Чи є шанс у Мбокані закріпитися в основі «Динамо», або його доріжка з клубом розійшлася?
- Так нічого не сталося. Ви ж погодитеся зі мною, що це футболіст дуже високого рівня. Але коли він підходить до мене і питає: «Я граю сьогодні в основному складі?» - «Ні». - «Тоді я поїхав додому», то будь-який тренер на це подивиться не надто нормально. Якщо він сам захоче конкурувати за місце в складі, бути частиною цієї команди, почавши все з чистого аркуша, то я із задоволенням візьму його назад.
- Чи стежите ви за кар'єрою Артема Мілевського? У нього є ще шанси повернутися в «Динамо»?
- А де стежити? (сміх у залі) У світській хроніці? Артем - хороший хлопець і мій друг, але за його кар'єрою в останні кілька років стежити складно.
- Чому ви змінили позицію Юнеса Беланда? Він нещодавно скаржився в одному з інтерв'ю...
- Якщо ви уважно читали інтерв'ю, то Юнес там говорив, що його позиція - «чиста десятка». Ми ніколи так не грали, тому він сказав, що в цій команді немає його позиції. Ми нічого не міняли з першого дня перебування Юнеса Беланда в «Динамо». Завжди грали за такою ж схемою.
- Чи можете ви виділити трьох найперспективніших молодих футболістів України?
- Це ті футболісти, які у мене є в молодіжному складі, їх достатньо, ті, хто вдало грає в Юнацької лізі УЄФА. Я вважаю, талановитих гравців в Україні дуже багато. Їм потрібно допомагати, ми це намагаємося робити в київському «Динамо». Я дуже багато розмовляю з хлопцями, вони бачать поліпшення в роботі, і їм самим подобається. Будемо продовжувати в тому ж дусі.
- Чи плануєте ви награвати молодь, наприклад, Калитвинцева, Мякушка, Циганкова, як це робить Луческу з Коваленко? Які їх перспективи в команді?
- Порахуйте, скільки українців у нас грає у складі. Я з самого початку нашої бесіди сказав, що у всіх наших молодих хлопців є хороший шанс, тому що ми стежимо за ними, ходимо на матчі, підключаємо їх до своїх тренувань. Але у «Динамо» стоїть одне завдання - перемагати в кожному матчі у всіх турнірах, тому не так просто залучати до складу молодих футболістів. Якщо в минулому сезоні у нас була серія травм, і з'явилася можливість залучати багато молодих гравців, які нічого не зіпсували і допомогли команді, то зараз такої можливості поки немає. Є конкуренція, через яку в заявку часто вже не потрапляє 5 футболістів основного складу. Сподіваюся, наступного року ситуація буде кращою, обов'язково будемо підключати молодь, ми цього хочемо. Є конкуренція. Ми не можемо просто взяти і ставити молодого футболіста до складу, якщо він її програє. Ми всім надаємо шанс, адже в команді проходить серйозна ротація.
- Хотілося б дізнатися вашу думку щодо Олександра Зінченка?
- Іноді я дивився матчі «Уфи» і молодіжної збірної України, в яких брав участь Зінченко. Я знаю цього футболіста, він талановитий, перспективний гравець, але «Динамо» їм не цікавиться. У нас достатньо своїх талановитих молодих хлопців, які показують ту гру, яка потрібна в першій команді. Ви їх самі називали. Сподіваюся, вони і далі будуть рости.
- Ваш син грає в «Тоттенхемі», які його перспективи у футболі, і хотіли б ви його побачити у футболці «Динамо» Київ?
- Мій син навчається в Лондоні, але грає не в «Тоттенхемі», як багато пишуть у пресі, а в нашій місцевій команді, досить вдало і успішно. Головне, що йому це подобається, я
бачу його прогрес і теж сподіваюся, що він буде грати в «Динамо».
- Чи є у вас кумир у футболі?
- Ярмоленко. Ще Хачеріді (сміється).
- Раніше Ігор Суркіс говорив, що ви часто просили його пройти стажування в іноземних клубах. Куди зараз хотіли б поїхати?
- Зараз це вже складно зробити, немає стільки вільного часу. Коли я працював у «Динамо-2» і дублі, мені було це дуже цікаво, я їздив в досить клубів. У сучасних умовах при знанні мови можна всю інформацію отримувати з інтернету. Я читаю багато іспанських, англійських журналів з тактики, мені це цікаво і можна нікуди не їхати - достатньо просто зайти в інтернет, заплатити якісь гроші і отримати всю інформацію. Крім того, великі команди свої тренування показують по телебаченню. Сподіваюся, ми теж скоро до цього прийдемо.
- Чи є у вас якась нереалізована мрія? Наприклад, знятися в кіно? Якби була можливість повернутися до початку вашої професійної кар'єри, ви б щось змінили, зробили б по-іншому?
- Ні, таких бажань у мене немає. Я живу сьогоднішнім днем.
- Як відомо, буває фізична втома і психологічна. Як ви любите відпочивати, щоб відновити свої сили?
- Як і всі - кудись їжджу, намагаюся відволіктися. Дивлюся, на фейсбуці вже сьогодні маса фотографій - півкоманди вже на Мальдівах. Приємно, що вони всі разом десь відпочивають. Всі ми намагаємося відволіктися, зайнятися чимось іншим, але все одно дивлюся деякі матчі. Вчора, наприклад, за «Дніпро» порадів. Є інші ігри, цікаво дивитися і вчитися далі. Але в основному, намагаюся відволіктися від футболу.
- Ви ходите на риболовлю чи за грибами?
- (сміється) На рибалку - буває, іноді їжджу, але давно не було часу, а за грибами ще не думав.
- Куди поїдете відпочивати під час нинішньої зимової перерви?
- Поки буду в Києві, на кілька днів злітаю до Лондона.
- Чи продовжуєте займатися радіоспортом? Вистачає на це часу?
- Коли час є, займаюся.
- Ви публічна особистість, який курйозний момент, пов'язаний з уболівальниками, можете пригадати?
- Курйозні моменти не пам'ятаю. Але, погравши в Європі, можу сказати, що там до вболівальників ставляться краще, ніж в Україні. У нас багато футболістів вважають себе дуже великими зірками, іноді можуть проігнорувати своїх шанувальників. У Європі такого немає. Навіть, якщо стоятиме один уболівальник, по дорозі на базу всі зупиняться і дадуть автограф. Кожен уболівальник важливий. Ми всі граємо для них, а не для себе. Так, ми отримуємо задоволення від футболу, але яке може бути задоволення, коли виходиш на порожній стадіон. А для того, щоб туди прийшли 1-2 людини, ми повинні їх поважати. Упевнений, з часом ми до цього прийдемо. Зараз я бачу, що хлопці самі йдуть дякувати трибунам, а їдучи зі стадіону, дають автографи - я навіть їм нічого не говорю. Це важливо, але в першу чергу, все йде від виховання, культури самих гравців, тренерів, всіх інших. Сподіваюся, скоро ми прийдемо до розуміння того, що і футболісти, і вболівальники роблять одну справу.
- На секторах «ультрас» часто звучить заряд «Наш герой - Сергій Ребров». Чи викликає у вас це якісь емоції? Чи звертаєте на це увагу?
- Коли я грав, це дуже допомагало, відчував підтримку вболівальників. Я радий, що вболівальники продовжують кричати її. Це підтримує не тільки мене, але і всю команду, це важливо. Зараз, напевно, відчуваю це в меншій мірі, тому що заряд емоцій і так дуже великий. Але коли ти на поле, інша справа. Мені б хотілося, щоб уболівальники придумали по речівки для кожного футболіста. Нехай вони будуть короткими, але це тільки буде допомагати їм у грі. Коли вони відчувають підтримку, віддають більше на полі.
- Наскільки для команди важлива підтримка вболівальників під час виїзних матчів?
- Звичайно, це важливо. Хлопці, навіть коли виходять на розминку і бачать, що є наші вболівальники, які їх підтримують, грають зовсім по-іншому. Хто відмовиться від такої підтримки? Навіть виходячи грати у футбол у дворі, напевно, цікавіше, коли навколо стоять люди і дивляться, навіть на такому рівні. У професійному футболі, природно, ми граємо і працюємо для тих, хто приходить дивитися.
- Що потрібно зробити, щоб на стадіоні було менше провокацій, проблем з глядачами і в наслідку дискваліфікації, щоб «Динамо» більше не грало без глядачів?
- Можу запропонувати, щоб ті люди, які сидять поруч, не залишалися байдужими, а допомагали і були один за одного - так само, як і ми на полі. Якщо вболівальники бачать, що є якісь провокації, нехай встають і всі разом і заступаються один за одного. Тоді нічого подібного не буде. Я бачив цей момент на матчі з «Челсі». Всі люди, які були навколо, дивилися на це і боялися вплутатися, а кілька чоловік били інших. Так само у нас скрізь в країні. Ми всі поза цим, нас це не сильно цікавить: я в стороні, мене це не стосується, нічого страшного, я футбол дивлюся. А тепер довелося грати при закритих трибунах. Напевно, багато хто хотів прийти на цей матч. Сподіваюся, кожен із нас отримає з цього якийсь урок - не тільки ми з вами. Але й керівники приймуть якісь рішення. Я сказав свою думку.
- Чи вважаєте ви санкції УЄФА справедливими по відношенню до «Динамо» і збірної України?
- Ми спочатку щось робимо, а потім шкодуємо себе, говоримо, що з нами несправедливо поступили, що покарання дуже жорстке. Хоча в прямому ефірі люди можуть зробити або крикнути на всю країну таке... Напевно, кожен повинен сам подумати, що він може зробити, чи все він зробив, щоб матч міг відбутися. Багато інцидентів можна не допустити, або запобігти, або ліквідувати в зародку. А УЄФА вчинило з нами так, як ми заслуговуємо. Сподіваюся, цей випадок стане уроком для всіх нас, і надалі у УЄФА не буде приводів нас карати.
- Хто, на ваш погляд, цього року має отримати «Золотий м'яч»?
- Мессі або Роналду? Краще б віддали Неймару, він проводить чудовий сезон в «Барселоні» і заслуговує поваги. У цих двох вже багато «Золотих м'ячів».
Завершилася дружня зустріч автограф-сесією, а також спільним селфі на пам'ять. Сергій Станіславович постарався приділити увагу кожному вболівальнику, вручивши клубні журнали «Динамо Київ» та книги Григорія Канєвського «Великі люди великого спорту».
* Фото А.Лукацький
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
