- Чи футбольна у вас родина?
- Мій дідусь грав у футбол на аматорському рівні, й свого часу водив мене на заняття до дитячої школи. На жаль, його вже немає в живих, але, сподіваюся, він радіє моїм успіхам у кращих світах.
- До Києва ви приїхали один або з рідними?
- Поки я адаптуюся до життя в новій для себе країні на самоті. Думаю, після зимових зборів моя родина приєднається до мене в Києві вже на постійній основі.
- Виступаючи за «Коринтіанс», ви грали разом із Майконом, який улітку перейшов до «Шахтаря». Продовжуєте підтримувати дружні стосунки з ним в Україні?
- За межами поля – безперечно, та й наші жінки добре спілкуються між собою. Як тільки справа стосується футболу, то наша дружба закінчується, адже він захищає кольори найбільш принципового суперника на внутрішній арені.
- Окрім Майкона, ще спілкуєтеся з кимось із бразильців «Шахтаря»?
- Оскільки ми живемо разом на Печерську, то перетинаємося з ними – у ресторані, в басейні, просто у дворі. Але не можу сказати, що з кимось із них підтримую близькі дружні відносини.
- Яка ваша рідна позиція? Які власні якості можете виділити?
- Лівий захисник. Щодо якостей, то про це краще запитати спеціалістів. Єдине, що можу сказати, – я завжди граю з бажанням і намагаюся ніколи не опускати руки.
- Вашим прямим конкурентом на лівому фланзі захисту є хорват Йосип Піварич. Що можете сказати про нього?
- Думаю, погані футболісти не стають віце-чемпіонами світу (посміхається). Але здорова конкуренція змушує мене працювати ще більше, щоб тягнутися до нього й відповідати його рівню, а згодом і стати основним виконавцем на своїй позиції. Зараз же ми допомагаємо один одному, щоб у першу чергу приносити користь команді.
- Перейшовши до «Коринтіанса», чинного чемпіона Бразилії, ви відразу стали гравцем стартового складу. У «Динамо» так само швидко сподівалися стати основним виконавцем?
- Потрібно пам’ятати, що цього разу я приїхав до абсолютно незнайомої для мене країни, і певний час піде на адаптацію. Але, перейшовши до «Коринтіанса», я своєю працею заслужив право грати в основному складі. Так само й у «Динамо» я докладу всіх зусиль, аби частіше виходити на поле та допомагати команді здобувати перемоги в чемпіонаті України та Лізі Європи.
- Ви щойно стали основним гравцем у «Коринтіансі» – й відразу перехід до «Динамо». Це була ваша ініціатива або «Атлетико Паранаенсе», якому належить ваш контракт?
- Цей перехід пішов на користь як мені, так і моєму клубу. У програші залишився, напевно, лише «Коринтіанс», адже не минуло навіть і року, як я почав грати за них на правах оренди. У той же час я щасливий, що отримав можливість перейти до сильного клубу, який регулярно виступає в єврокубках.
- Багато говорять про те, що футболістам із Латинської Америки важко адаптуватися в нашій країні. Що можете сказати з цього приводу після того часу, що ви провели в Україні?
- Найбільша проблема – це мовний бар’єр, - навіть найкращий перекладач не зможе передати всі тонкощі того, що каже головний тренер. Тому я активно займаюся з викладачем, і з кожним днем усе краще розумію не лише партнерів, але й адаптуюся до повсякденного життя.
- Чи є якісь вправи у тренувальному процесі «Динамо», які вам не подобаються?
- Загалом, усі вправи сприймаю позитивно. У тому числі й ті, що стосуються навантажень, адже розумію, що вони необхідні для підтримання фізичної форми.
- Якщо брати до уваги показники техніко-тактичних дій, то ви на футбольному полі першочергово приділяєте увагу своїм безпосереднім обов’язкам в обороні, а вже потім вибігаєте в атаку. Нетипово, як для бразильців…
- Чесно кажучи, я завжди вважав себе саме атакувальним гравцем (посміхається). Свого часу я виступав і в півзахисті, і мене тягне до воріт суперника. Що стосується виступів у «Динамо», то повною мірою продемонструвати свої якості ще не було можливості. Коли буде взаєморозуміння з партнерами, награні комбінації, тоді, сподіваюся, я зможу продемонструвати свої найкращі якості.
- У сезоні 2017 року ви стали найкращим бомбардиром «Атлетико Паранаенсе», забивши сім м’ячів. Як це вдалося номінальному захиснику?
- Це заслуга не лише моя, а й усієї команди, яка працювала на результат. Я же демонстрував те, що мені найкраще вдається, – брав участь в атакувальних діях, демонстрував індивідуальний дриблінг, тощо.
- Один із найкращих футболістів на вашій позиції – бразилець Марсело. Чи стежите за своїм співвітчизником, вчитеся чомусь у нього?
- Стараюся переглядати матчі «Реала», щоб мати змогу повчитися якимось прийомам чи техніці у Марсело. Тим паче приємно, що найкращим гравцем світу на моїй позиції є бразилець (а до нього ще був Роберто Карлос), адже зараз амплуа лівого захисника є доволі рідкісним на моїй батьківщині.
- Уболівальники у Бразилії дали вам прізвисько «Сідбейл». Звідки воно пішло?
- Таке прізвисько мені дали на честь валлійця Гарета Бейла через високу швидкість, яку я здатен розвивати на полі. Звичайно, приємно, коли порівнюють із такими великими гравцями, але потрібно багато працювати, щоб постійно показувати високий рівень гри.
