Починаючи з 1927: Півтори години щастя. Двічі

Починаючи з 1927: Півтори години щастя. Двічі

З нагоди 95-річчя футбольної команди «Динамо» (Київ) пригадуємо найголовніші матчі в історії клубу. На черзі — розповідь про сенсаційні розгроми «Барселони» у Лізі чемпіонів 1997/98.

Ще тільки вивчаючи після жеребкування календар Групи «С», вболівальники виокремлювали для себе «спайку» з «Барселоною». Грізна команда, яка неодноразово гостювала в Києві на початку 90-х — ще в часи великої ери Кройффа, виглядала фаворитом не тільки двоматчу з динамівцями, а й євросезону в цілому. Тож сенсаційні розгромні поразки від «Динамо» Лобановського прогриміли на весь світ, а їхні творці миттєво потрапили на передовиці всіх провідних спортивних видань.

7:0 за двома матчами з іспанським грандом — це класика динамівського футболу, до якої приємно повертатися завжди, щоб розуміти, наскільки актуальними та прогресивними були цілих три десятиліття ідеї Лобановського в світовому футболі.

Розминулися з Роналдо

«Барселона» влітку 1997 року здійснила один із найбільш значних трансферів «на вихід» — за суму майже в 30 млн. доларів США в міланський «Інтер» відправився Роналдо. Автор переможного голу в матчі з ПСЖ у фіналі Кубка кубків 1997 року не реалізувався повною мірою в «Барсі», проте запам’ятався неймовірними сольними виступами в найкращих матчах. За майже аналогічну вартість із «Монако» був придбаний старший, 26-літній, бразильський форвард Сонні Андерсон (29 млн.). За 25 млн. 850 тис. Доларів у «Депортиво» (Ла-Корунья) купили 25-річного Рівалдо. Із «Роди» прибув 31-річний воротар Рууд Хесп, із «Мілану» - 24-річний захисник збірної Нідерландів Міхаель Райцигер і 25-річний нападник збірної Франції Крістоф Дюгаррі. Вважався перспективним 22-річний півзахисник «Партизана» та збірної Югославії Драган Чирич.

Окрім Роналдо, Луї ван Галь більше важливих гравців не втрачав — кращі роки Георгія Попеску, який відправився в «Галатасарай», у «Барсі» вже давно пройшли, а Лоран Блан не прижився в команді й перейшов у «Олімпік» з Марселя. Парадоксальним чином, обидва ветерани видадуть невдовзі досить яскраві відрізки в пізній кар’єрі й здобудуть чи не головні трофеї для себе.

----------------------------

Цікаво!

45-річний Луї ван Галь очолив «Барселону» саме влітку 1997-го, до цього вигравши все, що можна, включаючи Кубок чемпіонів і Суперкубок УЄФА, на чолі «Аякса». Продовжуючи славні традиції великих голландців «Барси», він не досягнув успіхів Кройффа на континентальній арені, проте виграв із «Барселоною» чемпіонат і кубок Іспанії, а посеред сезону 1997/98 у протистоянні з дортмундською «Борусією» виграв і Суперкубок УЄФА — за Кубок кубків, виграний раніше його попередником Боббі Робсоном.

----------------------------

У столицю України «Барселона» привезла не тільки гравців, а й шеф-кухаря з 250 кілограмами провізії. Втім, навіть «привозна дієта» не допомогла каталонській команді в матчах з українським «Динамо», якому вона до цього тільки раз програвала й раз грала внічию, завжди проходячи далі в єврокубках. Цього разу свято було на Хрещатику.

100% «Динамо»

У Київ прибула третя команда Групи «С» за підсумками двох стартових турів — поступившись в один гол у Ньюкаслі, підопічні ван Галя вдома не втримали потрібний результат із добре знайомим йому П.С.В. Ейндховен (двічі вели в рахунку після голів Луїса Енріке, а в підсумку — 2:2). Маючи тільки одне очко в активі, щоб не провалити Лігу чемпіонів, каталонці повинні були брати шість очок у «Динамо» із шести можливих.

При цьому гості недорахувалися відразу кількох гравців. Травмувалися воротар Вітор Байя, півзахисник Хосеп Гвардіола, нападники Сонні Андерсон і Еммануель Амуніке. Форвард Хрісто Стоїчков не грав через конфлікт із головним тренером, а півзахисник Іван де ла Пенья (один із найбільших талантів середини 90-х) отруївся перед матчем. І при цьому при всьому ван Галь ще й побідкався на передматчевій прес-конференції, що розраховує на професіоналізм своїх підопічних — мовляв, не завжди вони налаштовуються на несильних (!) суперників...

Щодо динамівців Києва, то під питанням було повернення після травм захисника Олега Лужного, півзахисників Павла Шкапенка та Василя Кардаша, а «роль Стоїчкова» в «Динамо» все ще виконував Віктор Леоненко — найкращий гравець України першої половини 90-х удостоївся честі звернення Лобановського до нього по імені та по-батькові, втім навряд чи був цьому радий — молодого ветерана в його 28 років відправили в «Динамо-2», звідки в великий футбол форвард непересічного таланту так і не повернувся, догрававши в ЦСКА та «Закарпатті».

Втім, відсутності Леоненка в «Динамо» зразка 1997 року вже не відчували — та навіть схильні до ностальгії вболівальники скоро повірили в нових кумирів атаки. Вже на шостій хвилині, коли Лужний заробив і швидко розіграв штрафний, Калитвинцев запустив у прохід Реброва, від якого всі — включаючи й воротаря Хеспа — очікували подачі від лицьової лінії. Насправді ж Сергій з гострого кута пробив точно під поперечину, «між вухами» в Рууда — 1:0. Ось таким вийшов рімейк «ван Бастенового» голу дев’ятирічної давнини...

Уже через три хвилини високий пресинг киян ледве не дав результат: Максимов виводив на воротаря Калитвинцева, проте той, не входячи в карний майданчик, пробив повз воріт. Натиск «Барси» змусив хвилюватися вже Шовковського — ось на нього виривався Фігу, ось Дюгаррі пробивав головою, ось Оскар б’є зі зручної позиції — все повз воріт! Коли ж динамівці переходили в контрнаступ, відразу «потріскувала» барселонська оборона — як приклад, атака, коли Косовський виводив Шевченка на Хеспа, і той поцілив у стійку — хоча якби забив, гол би скасували через сумнівний, але зафіксований офсайд.

І все ж перший тайм «Динамо» використовує, щоб подвоїти перевагу. Знову швидко розіграний штрафний на фланзі: Косовський починає хорошу комбінацію, перший удар — від Реброва — приймає на себе захисник Коуту, проте правіше чергує Максимов. Юрій з лету запускає м’яча в «шістку» на протихід Хеспу — 2:0. «Барсі» залишається лише жалкувати за змарнованими моментами Рівалдо, Дюгаррі та інших своїх лідерів. «Динамо» ж грало значно розважливіше, ніж у попередньому турі, коли в схожій ситуації втратило перемогу з «Ньюкаслом».

Тож після перерви, вдало граючи по рахунку, кияни довершили справу й додали проблем ван Галю з прицілом на наступний тур. Після вдалої діагоналі від Реброва Феррер пропустив собі за спину Шевченка, тож Хесп змушений був збивати Андрія, який уже прокидав повз нього м’яч — вилучення та штрафний. Резервний воротар Бускетс, замінивши центрхава Оскара, зайняв місце в воротах і провів очима удар зі штрафного від Калитвинцева, а потім під добивання метнулися відразу кілька захисників. А вже через кілька хвилин Шевченко з флангу щедро відпасував на Калитвинцева, який неспішно зблизився з Бускетсом і чітко пробив повз нього в ближній кут — 3:0. Батько Серхіо Бускетса, до речі, вимушений був ще й рятувати «Барсу» від четвертого голу, коли Шевченко замикав подачу Волосянка. Натомість, Рівалдо в самій кінцівці втратив шанс на гол престижу.

Вперше за чотири роки, після фіналу Ліги чемпіонів, коли «Мілан» під керівництвом Капелло виграв у «Барселони» 4:0, каталонці зазнали розгромної поразки в Лізі чемпіонів. При рівності за ударами в площину (4:4) та навіть перевазі в володінні м’ячем (58%-42%) підопічні ван Галя відповіли за слова свого тренера. «Чому я повинен боятися Лобановського? Тільки тому, що він старший? Ну так це не показник...», - говорив Луї на передматчевій прес-конференції. Після гри риторика вже була іншою...

«Кияни грають у тотальний футбол, - говорив Луї ван Галь. - Зізнаюся, після жеребкування я для себе визначив «Динамо» в аутсайдери групи, проте після ретельного вивчення свою думку змінив. Гра киян справляє сильне враження. В цієї команди нема слабких місць».

«Це був матч, у якому нам вдалося реалізувати свою перевагу у тактиці, швидкості та виконавській майстерності. Тому я вважаю результат закономірним. Я вдячний усім нашим гравцям за те, що, крім бездоганного виконання плану на гру, крім своєї індивідуальної майстерності, вони зуміли виявити ще й найвищу самовіддачу. При цьому не скажеш, що з боку гравців «Барселони» не спостерігалося такої самовіддачі», - підсумував Валерій Лобановський.

----------------------------

Протокол

"Динамо" (Київ, Україна) – "Барселона" (Барселона, Іспанія) – 3:0 (2:0)

Голи: 1:0 Ребров (6), 2:0 Максимов (32), 3:0 Калитвинцев (65).

"Динамо": Шовковський, Лужний (Волосянко, 62), Головко, Ващук, Дмитрулін, Гусин, Максимов (Михайленко, 83), Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров. Головний тренер: Валерій Лобановський.

"Барселона": Хесп, Феррер, Райцигер, Коуту, Серхі, Оскар (Бускетс, 63), Фігу (Чирич, 82), Рівалдо, Луїс Енріке, Рохер, Дюгаррі (Піцці, 80). Головний тренер: Луї Ван Галь.

Попередження: Косовський (45), Ребров (52) - Оскар (30), Серхі (35), Фігу (57), Дюгаррі (68), Коуту (83), Рохер (83)

Вилучення: Хесп (62, фол останньої надії)

22 жовтня 1997 року. 21:45. Київ. НСК «Олімпійський». 100 000 глядачів. +4С.

Суддя: М. Мерк (Німеччина).

----------------------------

«Ноу проблем» на «Камп Ноу»

Одна справа — раз відправити в нокаут фаворита. Зовсім інша — приїхати на матч-реванш у його лігво та повторити екзекуцію, навіть із більш переконливим результатом. Тим більше, «Барселона» вдома — це був лев. Лідируючи в чемпіонаті, якраз напередодні матчу 4-го туру Ліги чемпіонів підопічні ван Галя переграли на «Сантьяго Бернабеу» мадридський «Реал» - 3:2. На голи Рауля та Шукера відповіли Рівалдо, Луїс Енріке та Джованні. Дві гольові передачі видав напередодні свого 25-го дня народження Фігу — хто б міг подумати, що через кілька років він зі скандалом перейде якраз у «Реал»... А поки Луїш переконував, що запам’ятав Україну ще з часів матчів за португальську збірну й прагне помсти за поразки клубу й своєї національної команди.

А тим часом легендарний ветеран «Барси» Рональд Куман у передматчевому інтерв’ю попереджував: «„Динамо” — це не „Реал”!» Як би дивно це не звучало, голландець виявився цілковито правим. Тим більше, що кадрова ситуація ван Галя не радувала — через травми та інші обставини поза грою залишалися воротар Хесп, оборонці Абелардо та Райцигер, півзахисники Гвардіола, де ла Пенья, Рохер і Луїс Енріке, нападники Амуніке, Андерсон, Дюгаррі та Стоїчков. Від безвиході в запасі з’явилися навіть резервісти з юнацької команди, серед яких — і Карлес Пуйоль, для якого це було одне з перших потраплянь у заявку першої команди. Динамівці ж підійшли до гри фактично в оптимальному складі.

Господарі, прагнучи реваншу, влаштували українцям аж ніяк не теплий прийом. В аеропорту затримали на кілька годин, невчасно подали автобус для трансферу, не надавали тренувальне головне поле, затримували роботу акредитованих ЗМІ. На цьому фоні передматчеві «карикатури» в пресі та зверхні інтерв’ю гравців виглядали найменшим злом. Втім, слова того ж Джованні, який обіцяв розгром «Динамо», лише додатково мотивували гостей. Уже в дебюті Калитвинцев заробив і подав штрафний, а Андрій Шевченко вдало пробив головою — 0:1.

Зрівняти рахунок намагалися Рівалдо та Селадес — після швидкої флангової атаки та кутового, проте неточно. У динамівців кілька разів опинявся на вигідних позиціях Гусин. І саме він вирізав подачу з правого флангу на Шевченка, який у високому стрибку головою пробив повз Вітора Байю — 0:2. Кураж, із яким динамівці реалізовували свої нагоди, вражав. За їхніми переміщеннями явно не встигали суперники, і коли Серхі збив Шевченка у карному майданчику, Андрій впевнено переграв португальського воротаря з 11-метрової позначки — 0:3. А це, між іншим, перший динамівський хет-трик у Лізі чемпіонів!