З нагоди 95-річчя футбольної команди «Динамо» (Київ) пригадуємо найголовніші матчі в історії клубу. На черзі — розповідь про рекордне, 12-те, чемпіонство киян.
Сезон 1986 року — один із найбільш напружених і успішних в історії київського «Динамо». Його вінцем став грудень, коли вирішувалася доля золотих медалей Вищої ліги СРСР. У прямому протистоянні з багаторічним рекордсменом київське «Динамо» вписало свій рекорд в історію європейського футболу.
Сезон на всіх фронтах
Чемпіонат і кубок СРСР, Кубок кубків і Кубок чемпіонів, клубні міжнародні виставкові турніри та збірна Радянського Союзу — основний склад київського «Динамо» в 1986 році розривався на кілька фронтів, загалом на плечах дюжини підопічних Лобановського було біля 90 матчів за дванадцять місяців — офіційних, товариських, тренувальних зборів.
У такому шаленому темпі, та ще й без втрат для результату — витримати такий сезон під силу тільки найбільш витривалим, найпідготованішим футболістам. І тренерам, спроможним вирахувати падіння та підйоми форми, витрату сил й емоцій, фізичні навантаження та психологічний тиск. Таким тренерам, як Валерій Васильович Лобановський — а 1986 рік став розквітом його сили, таланту та слави.
***
Цікаво!
Московське «Динамо» ще з 50-х утримувало лідерство за кількістю чемпіонств СРСР. Ще в 1963-му ця команда здобула ювілейний 10-й комплект золотих медалей, а навесні 1976-го завоювала своє 11-те перше місце. Ціле десятиліття динамівці Києва скорочували відставання від рекордсмена, аж поки в середині 90-х не наздогнали й перегнали московських «одноклубників». Завоювавши в 1986 році 12-й титул чемпіона, «Динамо» (Київ) установило рекорд, який саме й покращило в 1990-му. Тож наш клуб назавжди залишився абсолютним рекордсменом радянського футболу за більшістю статистичних показників.
***
Захищаючи титул чемпіона СРСР в 1986 році, в київських динамівців не було (й не могло бути) іншого завдання, ніж знову виграти золоті медалі.
Відкладена розв’язка
Чемпіонат світу та фінал Кубка кубків спричинили до деформації календаря Вищої союзної ліги — було перенесено чимало матчів, а ще внесено зміни до правила «ліміту на нічиї» (у команд, які відряджали в збірну більше двох гравців, понаднормові нічиї не штрафувалися відбиранням одного очка — для київського «Динамо», яке награло 11 очок, це зіграє вирішальну роль у кінці сезону).
Як наслідок, динамівці Києва свої переноси догравали в липні, серпні та навіть в листопаді й грудні. Збитий ритм приховував успішність — якщо під час першої третини чемпіонату на першому місці побували «Спартак», «Зеніт», «Динамо» (Тбілісі) та навіть «Чорноморець», то за втраченими «тіньовим» лідером тривалий час було саме київське «Динамо».
