- Ви народилися в польському місті Сулєхув. Розкажіть, як пройшло ваше дитинство?
- Як і всі діти, у вільний час я грав у футбол: спочатку у дворі, а потім уже на футбольному майданчику. Більш-менш регулярно тренуватися почав із шести років. Продовжував займатися у футбольній школі на батьківщині до 15 років, а потім мене запросили до познанського «Леха».
- Хто ваші батьки? Чим вони зараз займаються? Де працюють?
- Коли я був маленьким, тато ще активно грав у футбол. А зараз він є дитячим тренером у Зеленій Гурі. А мама працює в шкільній їдальні.
- У вас є брати чи сестри? Чим вони займаються?
- Так, у мене є сестра, яка на два роки старша за мене. Вона закінчила навчання в Зеленій Гурі та зараз працює.
- У якому віці ви почали грати у футбол? Пам’ятаєте свої перші кроки? Чому вибрали саме цей вид спорту?
- Оскільки тато спочатку був футболістом, а потім тренером, м’яч – завжди зі мною, скільки себе пам’ятаю. Ми з мамою часто гуляли в парку, де я постійно грав із м’ячем. У школі ж, як і всі хлопці, брав участь в усіх спортивних іграх, але з часом саме футбол витіснив усе інше.
- Батьки підтримували ваше починання?
- Безумовно, підтримували. Вони завжди були на моєму боці, допомагали всім, чим могли, та створили умови для того, аби я міг стати футболістом.
- Як потрапили в «Лехію» з міста Зелена Гура? Це далеко від вашого дому?
- Ні, недалеко, Зелена Гура знаходиться поруч із моїм рідним містом, за 10 кілометрів. У «Лехії» я грав з 10 років, сам їздив на тренування, дуже вдячний наставникам та цій команді в цілому. Там я ходив до школи й заодно відвідував тренування. До речі, пізніше цю команду було перейменовано на «Фалубаш».
- У 2010 році ви перейшли в «Лех» із Познані. Наскільки важко там було завоювати місце в основному складі першої команди?
- Спочатку я грав за другу команду клубу, але тренери першого складу уважно спостерігали за нашими виступами, і, напевне, моя гра сподобалася, тож мене спочатку почали долучати до тренувань першої команди, а згодом і до офіційних матчів.
- Граючи в захисті, забили за «Лех» у всіх турнірах 10 м’ячів. Також на вашому рахунку 12 результативних передач. Який гол запам’ятався найбільше?
- Перший м’яч я забив, ще коли грав за команду 16-річних, а останній, коли вже виступав в основному складі «Леха» в сезоні, що завершився. Оскільки я захисник, забивати м’ячі – не мій обов’язок, але, коли треба і є така можливість, можу пробити й головою, і ногою. Але не ставлю це собі за мету. Насамперед маю надійно грати в захисті й віддавати м’яч партнерам. Інколи в мене це виходило дуже добре, і після моїх передач забивали голи. Сподіваюся, що це саме мені вдаватиметься робити й коли гратиму за «Динамо».
- У першій команді «Леха» ви провели шість років. Чим запам’ятався цей період? Який досвід отримали?
- Без перебільшення скажу, що досвід величезний. Із «Лехом» я ставав чемпіоном Польщі, двічі вигравав Суперкубок, ще двічі здобував срібні медалі та тричі грав у фіналах Кубка країни. Якщо не говорити про титули, у нашій команді була дуже хороша атмосфера, майже сімейна. Познань стала моєю другою домівкою, я почувався там комфортно. Усього зіграв понад 150 матчів за «Лех» в усіх турнірах: і в чемпіонаті Польщі, і в єврокубках. Сподіваюся, тепер набутий досвід допоможе мені успішно виступати за «Динамо».
- Який сезон вважаєте найбільш вдалим у Польщі й чому?
- Сезон 2014/2015, коли ми стали чемпіонами. Вважаю, це був найкращий рік як для команди в цілому, так і для мене особисто.
- Ви розповідали, що вже бували в Києві, коли грали в складі юнацької збірної Польщі. У той момент могли припустити, що коли-небудь виступатимете за київський клуб?
- Це було багато років тому. Тоді я сподівався на вдалий подальший розвиток своєї кар’єри й був не проти повернутися до Києва ще раз.
- Які ваші перші враження від «Динамо», тренувальної бази, умов у яких доведеться працювати? Як порозумілися з тренерським штабом і новими партнерами по команді?
- На базі мені найбільше сподобалася велика кількість трав’яних полів, на яких можна якісно тренуватися. Що стосується партнерів та тренерів, сподіваюся, що наші стосунки з часом будуть ще кращими. Зроблю все можливе, аби допомогти команді та стати її частиною.
- Які ваші сильні ігрові якості як захисника можете назвати? Чи добре граєте головою, обираєте позицію?
- Я не люблю говорити сам про себе, краще нехай оцінюють уболівальники, журналісти та спеціалісти. А я ж покажу все, що вмію, на футбольному полі. Моє завдання – добре грати в захисті й віддавати точні передачі партнерам по команді.
- Чи часто ви отримуєте жовті й червоні картки?
- Не вважаю себе занадто жорстким чи грубим гравцем. За всю кар’єру до цього часу мене вилучали з поля всього один чи два рази. Щодо жовтих карток, то отримував їх достатньо, але для футболіста моєї позиції, думаю, це нормально.
- А в повсякденному житті ви запальний чи спокійний? Що може роздратувати?
- У житті я дуже спокійна й неконфліктна людина, у мене немає ніяких проблем у спілкуванні, у стосунках із людьми. Інша річ – на футбольному полі, де йде запекла, жорстка боротьба. І в таких умовах, звичайно, інколи нерви не витримують. Але це виключно на футбольному полі, у вирі пристрастей. А в побуті я спокійний та лагідний. Мені вже не 18 років – я доросла людина.
- Чи ви вже встигли відчути принциповість протистояння між «Динамо» та «Шахтарем»?
- Так, думаю, його можна порівняти із поєдинками між «Лехом» та варшавською «Легією» в Польщі. Це такі матчі, на які чекаєш з особливим натхненням та передчуттям.
- Чи розраховуєте через вдалі ігри за «Динамо» пробитися в національну збірну Польщі?
- Так, безумовно, сподіваюся на те, щоб завоювати собі місце в основному складі збірної. У нашій національній команді виступають такі виконавці, як Піщек, Блащиковський, Левандовський, – це футболісти світового класу. Потрібно мати високу майстерність, щоб грати поруч із ними чи замість них.
- Вас уже викликали в розташування «Кадри» в 2015 році. Розкажіть, як пройшов збір, які враження залишилися?
- Був на тренувальних зборах національної збірної Польщі, готувався і сподіваюся, що матиму нагоду зіграти за збірну. Розумію, що на моїй позиції грає Піщек, який виступає в німецькій Бундеслізі за дортмудську «Борусcію», тож витримати конкуренцію буде непросто.
- Уже вирішили, як пересуватиметеся Києвом? Скористаєтеся клубним автомобілем чи своїм власним?
- Я ще не привіз свій автомобіль із Польщі. На батьківщині маю БМВ, а на даний момент мене цілком влаштовує службова машина, яку мені надав клуб «Динамо». Щоправда, їздити київськими вулицями мені поки що складно: у вас дуже агресивні водії. Тому я нікуди особливо не виїжджаю. Мій маршрут – від квартири, яку я орендую на Новопечерських Липках, до бази «Динамо». Поки що я їжджу з водієм, але, сподіваюся, що на той час, коли з Польщі приїде моя дівчина, керуватиму авто сам. Поки що вона не може приїхати до мене через проблеми з документами. Але щойно вони вирішаться, ми будемо жити тут разом.
- Ви вперше покинули своє звичне оточення й поїхали з країни. Як відчуваєте, дуже сумуватимете за рідними й друзями?
- Я вперше поїхав за кордон грати за іноземний клуб. Звичайно, це новий і непростий для мене досвід. Але, сподіваюся, дам цьому раду й почуватимуся в Києві, як удома.
- Ви другий польський футболіст у «Динамо» за останні роки. Чи знаєте про досвід у команді Лукаша Теодорчика?
- Так. Я розмовляв із Лукашем про «Динамо», він сказав, що для нього це була дуже хороша команда для підвищення майстерності й класу гри. Лукаш нині грає в бельгійському «Андерлехті», багато забиває і вважає, що період, проведений у «Динамо», йому дуже допоміг.
- Більшість польських футболістів орієнтовані на переїзд до чемпіонату Англії чи Німеччини. Чому ви вибрали саме Україну? І чи вважаєте, що «Динамо» може стати сходинкою для вашої подальшої кар’єри?
- Я дуже добре думав перед тим, як переходити до «Динамо». Вважаю, що це великий крок уперед у моїй кар’єрі. Буду робити все можливе, щоб стати тут основним гравцем і допомагати команді вирішувати її завдання.
- Чи ви пам’ятаєте матчі між національними збірними України та Польщі? Який із них найбільше?
- Ігри між нашими збірними 2013 року пам’ятаю не дуже добре, оскільки був ще дуже молодим. Тоді польська збірна ще не була такою сильною, як сьогодні. Тепер же можете самі подивитися, хто перебуває вище в рейтингу ФІФА.
- Тоді спробуйте порівняти польський та український футбол.
- Я знаю, що «Динамо» й «Шахтар» регулярно грають у Лізі чемпіонів, а польські клуби лише розпочинають цей шлях. Але польський клубний футбол розвивається дуже швидко, і думаю, що незабаром наші команди будуть так само регулярно грати в Лізі чемпіонів. Щодо рівня гри в чемпіонаті, то мені треба провести хоча б кілька поєдинків в Україні, щоб моє порівняння було об’єктивним. Думаю, досить скоро я зможу дати відповідь на це запитання.
Цей та інші матеріали читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ».
Copyright © FC Dynamo Kyiv
