Із деякими з них були здобуті перемоги, інші заклали надійний фундамент для майбутніх успіхів. І всі вони, професіонали з великої літери, зберегли про проведений на відповідальній посаді час та співпрацю з Ігорем Михайловичем найтепліші спогади, розповівши про це офіційному сайту «Динамо» (Київ).
Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО (головний тренер «Динамо» у 2002-2004 роках):
- Перш за все, хочу привітати Ігоря Михайловича з Днем народження. Знаю, скільки сил та часу він віддає улюбленому клубу, тому ще передаю вітання його родині, яка розуміє нашого президента, допомагає та підтримує його в усіх починаннях, стараннях та прагненнях. Звичайно ж, мені було дуже приємно, що ми разом почали нові етапи в нашому житті: Ігор Михайлович став президентом «Динамо», а я – головним тренером. Це сталося одночасно й було частиною єдиного процесу, одного цілого. Я вдячний йому за той час, що ми співпрацюємо разом. У роботі завжди видно його вимогливість, бажання зробити клуб кращим, налаштованість лише на максимальний результат та віру у свою команду. Від щирого серця ще раз його вітаю, бажаю міцного здоров'я, успіхів, мудрості, терпіння і, звичайно ж, якомога більше перемог.
Йожеф САБО (головний тренер «Динамо» у 2004-2005 та 2007 роках):
- У першу чергу хочу сказати, що Ігор – справжній професіонал, у нього любов до футболу почалася ще в дитячому візку, коли він тільки-но народився, й любов до нього він проніс через усе життя. Для футболу й для команди він нічого не шкодує – ані грошей, ані здоров'я, ані часу. Я знаю це, бо працював із ним. Шкода, що «Динамо», якому він віддає свій час та роки, останнім часом не радує. Будемо сподіватися, що під його керівництвом, із його сучасним баченням розвитку футболу та інфраструктури «Динамо» буде прямувати вперед. Під час нашої співпраці ми робили багато трансферів, підписували різних гравців. Вони були як вдалими, так і не дуже. У всякому разі, спочатку всі підписані футболісти грали. Потім стався певний збій, були помилки агентів, які продавали нам футболістів, які потім не грали. Найголовніше, що в Ігоря є професійне ставлення до футболу. Можна сказати, що він суто футбольна людина та керівник. Від щирого серця вітаю Ігоря Михайловича з ювілеєм!
Леонід БУРЯК (головний тренер «Динамо» у 2005 році):
- Мені в цей особливий день, день 55-річчя Ігоря Михайловича Суркіса, говорити про ювіляра й легко, й відповідально одночасно. З тієї простої причини, що я знаю його вже більше тридцяти років, коли я ще сам в якості гравця виходив на поле. Сім'я Суркісів у багатьох поколіннях була, є й, мабуть, завжди буде однією з найбільш футбольних не лише в нашій країні. Для неї футбол – власне життя. І це не перебільшення.
Якось в одному з телеінтерв'ю я почув зізнання Ігоря Михайловича, яке буквально приголомшило мене: «Неможливо пояснити, чому ти, можливо, більше всього на світі любиш цю команду й готовий віддати їй життя. Пояснити це неможливо...» Ось у цьому, на мій погляд, весь Ігор Михайлович. Так, футбол – це його життя... Життя від матчу до матчу. Життя, що залишає рани на серці – від гіркоти поразок, і приносить непередавані позитивні відчуття – від тріумфальних перемог.
У світовому футбольному співтоваристві на всіх його сходинках Ігоря Суркіса своїм вважають усі – і президенти великих клубів, і зіркові гравці, і відомі тренери, і прості вболівальники. Згадайте, як одного разу в пориві спільного з фанатами щастя в момент чемпіонства київського «Динамо» Ігор Михайлович підбіг до трибуни й кинув уболівальникам золоту медаль. Медаль, яку він заслужив, президентську. Чи багато ще таких прикладів знайдеться в історії футболу ?
Так сталося, що з Ігорем Михайловичем у нашому спільному з ним динамівському будинку ми працювали разом не дуже довго. Але й цього мені було достатньо, щоб, так би мовити, зблизька, зсередини побачити, скільки душі, енергії, здоров'я, часу, не кажучи вже про кошти, вкладає Ігор Михайлович у рідне «Динамо». Все це додає впевненості й переконаності в тому, що наша команда неодмінно повернеться на вершину й, як раніше, змусить говорити про себе з повагою всю футбольну Європу.
У день 55-річчя Ігоря Михайловича Суркіса я хочу привітати його, зважену, толерантну особистість, шляхетну, порядну та просто чудову Людину! Хочу побажати йому міцного здоров'я та бадьорості духу! Нехай завжди в його будинку, в його сім'ї буде щастя, добробут та спокій!
Анатолій ДЕМ'ЯНЕНКО (головний тренер «Динамо» в 2005-2007 роках):
- Із задоволенням вітаю Ігоря Михайловича з Днем народження. Бажаю йому всіляких благ та успіхів на нелегкій посаді президента київського «Динамо». На жаль, останнім часом команда нечасто радує його хорошими результатами та досягненнями, але я впевнений у правильності обраного шляху й, гадаю, незабаром усе налагодиться. У команді грають та працюють професіонали своєї справи, тож усі негаразди залишаться позаду. Напевно, не буду оригінальним, побажавши президенту, насамперед, здоров'я та здійснення всього задуманого, а також успіхів його улюбленій команді, щоб вона завжди була на найвищому місці. Ігор Суркіс – великий уболівальник та фанат своєї справи, який дуже сильно вболіває за «Динамо», все приймає близько до серця. Як тренер, знаю, наскільки це важко. Коли я очолював «Динамо», мені було приємно працювати з Ігорем Михайловичем, усі питання він вирішував чітко, по-діловому, тож жодних проблем не було. Він – професіонал із великої літери.
Валерій ГАЗЗАЄВ (головний тренер «Динамо» у 2009-2010 роках):
- У «Динамо» чудовий президент, який щиро любить футбол та робить усе, щоб клуб виступав на найвищому рівні та здобував найпочесніші призи. Ігор Суркіс створив чудові умови для футболістів та тренерів, допомагає їм розкрити себе та працювати на благо клубу. Хочу побажати Ігорю Михайловичу міцного здоров'я, з честю витримувати всі важкі випробування, які лягають на плечі керівника настільки серйозного й амбітного клубу. Нехай буде здорова та щаслива його велика й дружня сім'я. А ще, нехай збудеться, напевно, найзаповітніша футбольна мрія – виграти з «Динамо» європейський трофей.
Юрій СЬОМІН (головний тренер «Динамо» у 2008-2009 і 2011-2012 роках):
- Добре знаючи Ігоря Суркіса, разом із сімейним щастям та міцним здоров'ям хочу побажати його улюбленому «Динамо» завжди бути чемпіоном. Про нашу спільну роботу згадую лише найкраще, ми зробили хорошу команду в 2009 році. Президент у всіх ситуаціях дуже й дуже допомагав тренеру, підтримував. Це позитивно впливало на футболістів. Якщо просив під час трансферного вікна придбати гравця, бажання тренера було для нього пріоритетним. Людина несамовито любить свій клуб, пишається його історією. Після перемог над «Манчестер Сіті» чи «Валенсією», коли Ігор Михайлович був особливо ласкавий, гравці отримували додаткову матеріальну подяку. Добре це, чи погано... Але в цьому й є він сам, людина справи, душа та серце якого віддані улюбленому клубу. Я не сумніваюся, що до «Динамо» прийдуть великі перемоги, в тому числі й в європейських турнірах. Президент завжди дивиться вперед, ставить цілі. Після невдач не відступає, купляє нових кваліфікованих гравців, запрошує нового тренера. Наполеглива та вперта, у хорошому сенсі цього слова, людина. Дай Боже йому знайти той напрямок, тих людей, із якими б до «Динамо» повернулися перемоги. Окремі слова хочу присвятити його великій та люблячій сім'ї. Для людини найбільше щастя, коли завжди поруч діти, дружина, брат, батьки та багато інших близьких людей. Нехай вони завжди будуть разом!
Олег БЛОХІН (головний тренер «Динамо» з 2012 року):
- Можу сказати, що для київського «Динамо» він робить усе. Інакше бути, напевно, не може. Я не повірю, щоб Ігор Михайлович або Григорій Михайлович, який був президентом «Динамо» раніше, не вкладали гроші й свою душу в команду та клуб. Просто не можу такого уявити. Бувають різні ситуації, у тому числі іноді й конфліктні, в роботі це нормально. Та й зараз можу сказати, що працювати комфортно, але поки немає результату, звичайно, буде критика – це нормальна ситуація.
© www.fcdynamo.kiev.ua
