За «Динамо» Петро Слободян виступав з 1975 по 1979 роки і взяв участь в історичних перемогах клубу. Володар Суперкубка УЄФА – 1975, чемпіон СРСР 1975 і 1977 років. Майстер спорту міжнародного класу. У Києві футболіст провів п'ять сезонів і близько сотні матчів. Могло бути довше і більше, але на заваді стали травми, які переслідували Слободяна чи не всю кар'єру. Через це виступи у великому футболі він закінчив у розквіті сил – у 27 років. Провів два матчі за збірну СРСР.
Після завершення кар'єри футболіста Петро Слободян почав працювати викладачем на кафедрі фізичного виховання університету імені Т. Г. Шевченка. Згодом став завідувачем кафедри. Паралельно виступав за команду ветеранів київського «Динамо», яку деякий час навіть очолював.
Посаду в університеті залишив у 1998 році, а в 2001 очолив київську «Оболонь», яку відразу ж вивів до вищої ліги. На тренерському містку «пивоварів» Слободян трудився двічі: перший раз тренував команду з 2001 по 2004, другий – з 2006 по 2008 роки. Після завершення роботи в «Оболоні» вирішив більше уваги приділяти сім'ї і повернутися до викладацької діяльності.
У 2020 році Петру Петровичу указом Президента України було присвоєно Орден «За заслуги» ІІ ступеня.
Співчуття президента ФК «Динамо» Київ Ігоря Суркіса:
- Від нас пішла неординарна людина, яка залишила яскравий слід в історії київського «Динамо». Петро Слободян – це приклад справжнього динамівця, бійця на футбольному полі, який ніколи не здавався, намагаючись подолати труднощі, з якими він зіткнувся під час своєї кар'єри, включаючи численні травми.
Петро Петрович був важливою частиною золотої команди 70-х років. За п'ять років, проведених у клубі, він допоміг команді здобути чимало значущих перемог. Чого вартий тільки поєдинок за Суперкубок Європи – 1975 або його гол у ворота «Баварії», який вивів киян до півфіналу Кубка Чемпіонів 1976/77.
Слободян був неординарним футболістом. Недарма він став єдиним гравцем, кого Валерій Лобановський після роботи в «Дніпрі» покликав за собою в київське «Динамо».
Після раннього завершення кар'єри гравця Петро Петрович все ж повернувся у великий футбол, передаючи свої знання не тільки студентам в університеті, де він своєю працею та професіоналізмом заслужив почесну посаду та повагу колег, а й талановитим футболістам, вже у якості тренера.
Перестало битися серце доброї, порядної та щирої людини. Всі, хто мав честь знати Петра Петровича, завжди будуть пам'ятати його як чоловіка, який вмів долати труднощі та завжди залишався професіоналом своєї справи.
Від себе особисто і від усіх динамівців висловлюю щирі співчуття рідним і близьким Петра Петровича.
Президент ФК «Динамо» Київ
Ігор Суркіс
