- Ви вже не перший рік перебуваєте в «обоймі» основної команди, але дебютувати на найвищому рівні вдалося лише в нинішньому сезоні. Як вважаєте, з чим це пов’язано?
- Повноцінно тренуватися з першою командою я почав лише з цього сезону. Раніше, як тільки починали підпускати до роботи з основним складом, завжди травмувався. Але нічого страшного, зараз мене вже нічого не турбує, я працюю без жодних обмежень, і, сподіваюся, надалі нічого не заважатиме мені тренуватися нарівні з усіма.
- Травми були хронічними?
- Ні, щоразу мав різні пошкодження: то коліно, то стегно, то ще щось. Чесно кажучи, я не міг зрозуміти, у чому причина частих травм. Я слідкував за харчуванням, приїжджав раніше за інших на тренування, готував себе до кожного заняття, але нічого не допомагало. Звичайно, психологічно було дуже важко через це.
- Чи пам’ятаєте свої перші збори з першою командою «Динамо»?
- Звичайно, попервах дуже хвилювався, тим паче, усе сталося для мене доволі несподівано. Сезон закінчився, я був удома, у Вінниці, коли раптом мені подзвонили та сказали, що завтра чекають у Києві на медогляді. Але все швидко налагодилося: у команді мене прийняли добре, старші хлопці постійно підказували та підтримували, що додавало впевненості.
- Дебют в основній команді – те, чого ви прагнули?
- Безперечно, це одна з цілей, які я ставив перед собою. Кожен молодий футболіст хоче грати в першій команді, заради цього ми працюємо на тренуваннях, викладаємось у кожному матчі, намагаючись проявити свої найкращі якості. Тепер потрібно ставити перед собою нові орієнтири, намагатися закріпитися в основному складі, щоб допомагати команді здобувати нові перемоги.
- Деякі динамівці перед тим, як стати гравцями основного складу, виступали на правах оренди за інші клуби. Приміром, Макаренко та Буяльський – у «Говерлі», Рибалка – у «Словані». Ви подібної можливості не розглядали?
- Ні, не розглядав, та й пропозицій від інших клубів не надходило. Я з самого дитинства мріяв виступати за «Динамо» (Київ), заради цього наполегливо працював кожного дня.
- Вам уже 18 років, незабаром виповниться 19. Вважаєте, що настав ваш час?
- Чесно кажучи, уже впродовж кількох років я відчував у собі впевненість, що можу грати на вищому рівні, але весь час заважали травми. Щоразу після лікування повертався на поле, працював та чекав свого шансу. Сподіваюся, зараз усі проблеми позаду і я зможу тренуватися на повну силу та показувати на полі все, що можу.
- Починаючи з юнацьких команд, ви завжди грали з партнерами, які старші за вас. Коли виступали на представницькому міжнародному турнірі 17-річних, вам було лише п’ятнадцять...
- Кожен футболіст – це окрема особистість. Хтось проявляє себе раніше, хтось – у більш дорослому віці. Усі футболісти індивідуальні. Щодо себе можу сказати, що я максималіст, постійно хочу самовдосконалюватися, грати на найвищому рівні. Лише завдяки важкій роботі можна досягти поставлених цілей, і, думаю, зараз я на правильному шляху.
- Ви народилися в Ізраїлі, де грав ваш батько. Якийсь зв’язок із цією країною залишився?
- Якщо не враховувати минулорічну гру з «Маккабі» в Юнацькій лізі УЄФА, то востаннє до Ізраїлю я їздив у 2008 році. Зараз особливо нічого не пов’язує, просто було приємно приїхати знову до цієї країни та подивитися, як там тепер живуть люди.
- Ваш батько був голкіпером. Техніку свого удару відточували, ставлячи його на ворота?
- Спеціальних тренувань не було. А от коли він виступав в Ізраїлі, я кілька разів приходив до нього на тренування, бив по воротах, а батько підказував, як ставити ногу для того чи іншого удару.
- Свого часу Олександр Алієв казав, що секрет його удару полягає в маленькому розмірі ноги. У вас є якісь секрети?
- У мене особливих секретів немає, а точність ударів досягається шляхом наполегливої праці. Що стосується маленького розміру ноги, то я не вважаю, що цей фактор є визначальним. Подивіться, приміром, яка нога в Златана Ібрагімовича, але це не заважає йому регулярно забивати як зі штрафних, так і зі гри.
- Як вважаєте, у яких компонентах вам необхідно додавати в першу чергу, щоб закріпитися в основній команді «Динамо» та пробитися до національної збірної?
- Думаю, вдосконалюватися потрібно в усіх компонентах, не зупинятись у своєму розвитку. Щодо першочергових завдань, то мені слід насамперед працювати над грою головою та ударами з правої ноги. Також необхідно набрати м’язову масу: у дорослому футболі вже потрібно міцно стояти на ногах.
Юрій Вишневський, журнал «Динамо Київ»
* фото Андрій Лукацький
Цей та інші матеріали про виступи та життя «Динамо» читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№4 (87)
Copyright © FC Dynamo Kyiv
