Уболівальники з півстолітнім стажем по праву вважають Голубєва одним із найсильніших гравців оборони в історії клубу.
Фізично сильний, стрибучий, упевнений у собі та холоднокровний, він діяв в єдиноборствах сміливо, часом ризиковано, відбиваючи м'ячі в акробатичних стрибках, які часом не піддавалися прагматичній логіці «костоломів». Навіть через півстоліття футбольні гурмани із задоволенням згадують неабияку гру «Михалича»!
Віталій Голубєв – москвич. Виріс на Красній Пресні й, як усі московські хлопчаки, вільний час проводив на навколишніх пустирях – футбол був понад усе... Але ще перед війною батько віддав його до циркового училища й, мабуть, ця обставина з часом зробила Віталія найкращим акробатом... серед футболістів. До серйозного цирку справа, щоправда, не дійшла, оскільки в 42-му, не чекаючи призовного віку та незважаючи на протести родичів, Віталій добровольцем пішов на фронт. У 44-му в Угорщині був важко поранений... Вилікувався та залишився в армії. А хіба можна уявити радянську армію без футболу – Віталій почав грати в армійських командах... Солдатська доля закинула його спочатку до Ворошиловграда, а потім і до Києва. Майже три роки Голубєв грав за команду київського Будинку офіцерів. У січні 51-го Олег Ошенков, новий тренер «Динамо», під час зимового чемпіонату Києва помітив в армійській команді двох захисників – Голубєва та Голякова...
У своїй автобіографічній книзі «Воротар» легендарний страж воріт «Динамо» Олег Макаров чимало сторінок присвятив Голубєву, зізнаючись, що за ним було так само спокійно, як за Берлінською стіною... Розумів значимість Віталія для команди й Олег Ошенков.
Знаменитий динамівець Андрій Біба, який під час кар’єри гравця багато чому навчився у свого старшого товариша, згодом згадував: «Вражала оманливість його зовнішності: плечистий, широкогрудий, нагадуючи штангіста, Віталій у грі перетворювався, виявляючи чудеса спритності та пластичності, виробляючи із м'ячем таке, що глядачі мимоволі зривалися з місць. Найбільш невловимі для приборкання м'ячі, які, немов із катапульти, летять у метрі-півметра від землі, він, граючись, або зупиняв «намертво», або відбивав точно за адресою. А, й без того ефектний, удар «ножицями» у його виконанні супроводжувався такою багатою гамою скоординованих рухів, що вже лише на це видовище варто було продавати квитки».
Профайл
Народився 19 березня 1926 року в Москві.
Виступав у збірній Південної групи радянських військ у Болгарії – 1945-46, «Динамо» (Ворошиловград) – 1946-48, ТДВ (Київ) – 1948-50, «Динамо» (Київ) – 1951-60, «Локомотив» (Вінниця ) – 1960, «Авангард» (Суми) – 1961.
Володар Кубка СРСР – 1954, срібний призер чемпіонату СРСР – 1952
Капітан «Динамо» (Київ) – 1957-58.
У чемпіонатах СРСР зіграв 168 матчів.
За збірну СРСР провів 1 матч (27 лютого 1955 року, Індія – СРСР – 0:3).
Тренер груп підготовки «Динамо» Київ (1962 –72).
Серед учнів Віталія Михайловича Голубєва: Олег Блохін, Сергій Морозов, Валерій Зуєв, Віктор Кондратов, Олександр Дамін та інші...
Помер 25 березня 1991 року в Києві.
* Наведені витяги з публікації www.ua-football.com
