Сьогодні виповнюється 50 років найкращому бомбардиру в історії київського “Динамо” та одному з найвидатніших форвардів європейського футболу Олегу Володимировичу Блохіну. Корінний киянин і вихованець школи “Динамо” Олег Володимирович приніс світову славу своєму місту та клубу. Його рекорди вписані золотими літерами в історію радянського футболу. Ми пишаємося тим, що Олег Блохін представляв на радянській та міжнародній аренах київське “Динамо”! Важко підібрати слова та епітети, щоб описати гру Олега та висловити вдячність глядачів за футбольні вистави з його участю у головній ролі.
Унікальний футболіст і людина Олег Блохін став справжнім символом цілої епохи динамівських перемог у 70-80-ті роки. Він був лідером команди, приймав участь у всіх видатних перемогах того часу. На рахунку Олега Володимировича 7 чемпіонських титулів першості Союзу, 5 Кубків СРСР, 2 Кубка Кубків, Суперкубок УЄФА.
Блохіну належать усі особисті рекорди радянського футболу. За збірну СРСР він провів 112 матчі (більше ніж будь-хто) і забив 47 м’ячів. Зіграв у чемпіонатах СРСР 432 матчі (211 м’ячі) – ще два всерадянських рекорди. П’ять разів (теж рекорд) очолював список бомбардирів першості СРСР. 15 разів (як ніхто інший) був у числі найкращих гравців сезону, причому в 13(!) випадках під першим номером. Тричі в результаті референдуму радянських спортивних журналістів, організованого щотижневиком “Футбол-хоккей”, визнавався найкращим футболістом СРСР (у 1973, 1974, 1975рр). Заслужений майстер спорту.
Він ставав володарем “Золотого м’яча”, а через шість років у аналогічному анкетуванні провідних спортивних видань Старого Світу розташувався на п’ятій сходинці. Блохін двічі входив у збірну команду ФІФА – в 1979 році в матчі з дортмундською “Борусією”, а в наступному сезоні – проти іспанської “Барселони”, грав за збірну УЄФА проти збірної Чехословаччини (1981 рік) і за збірну Європи (1982 рік) проти збірної іншого світу.
Закінчивши в 1987 році виступати за київське “Динамо”, Олег Блохін згодом упродовж року грав за австрійську команда “Форвертс” (Штайр), після чого в Києві відбувся останній матч за його участю – збірна ветеранів СРСР зустрілася з зірками світового футболу.
Попрощавшись з київським уболівальником, Блохін вирушив на Кіпр – виступав за “Арис” (Лімасол). Через рік повісив бутси на цвях – став тренером. Упродовж двох з половиною років очолював “Олімпіакос” (Пірей): двічі був другим призером чемпіонату Греції та один раз вигравав Кубок Греції. По закінченню контракту рік працював з другою командою Греції – ПАОК (Салоніки). Згодом упродовж двох років Блохін тренував “Іонікос” (Атени).
Керівництво, тренери, гравці, персонал та працівники футбольного клубу “Динамо” (Київ) бажають ювіляру здоров’я, щастя, удачі та нових перемог! Величезне Вам спасибі, Олеже Володимирович, за Ваш неоціненний особистий внесок у розвиток київського “Динамо” і ті хвилини щастя, які відчували вболівальники команди в часи гучних перемог на всерадянській та міжнародній аренах.
