Життя швидкоплинне. Час може знищити цінності та стереотипи. Шановані предками, забуваються нащадками.
Тільки не Валерій Лобановський. Зроблене ним може бути переосмисленим. Викресленим з пам'яті людської - ніколи. Тому образ тренера - увіковічений. Скульптором Володимиром Філатовим.
- Володимире, коли надійшло замовлення на виготовлення пам'ятника Метру?
- Вранці 14 травня 2002 року.
- Як усе відбувалося?
- До трагічного дня я розробляв ескізи алеї зірок київського "Динамо". Ідею висунув Ігор Суркіс. Її реалізацію довелося відкласти до кращих часів.
- Тобто з "Динамо" ви уже співпрацювали?
- Як бачите. І роботу над зведенням монумента Лобановському почали з формування фігури, зрозуміли, що треба робити повний портрет, не напівфігуру чи бюст, а зовнішність мала відобразити найхарактерніший період творчості тренера. Скажу відверто, вибір останнього був непростим. Зокрема, Григорій Суркіс бажав бачити постамент Лобановського останнього періоду - дещо розповнілий. Але ми зупинилися на зображенні більш молодого Лобановського, 80-х. При цьому пам'ятник мав бути адаптований до руху, намагались зберегти звичні для Валерія Васильовича жести та вираз обличчя (благо, Аделаїда Панкратіївна, дружина, думка якої першочергова, забезпечила достатній фотоматеріал). І, врешті-решт, годинник. Швейцарської фірми, на якому спробуємо відчеканити стрілку, застиглу на 20.35 - час, коли серце Метра перестало битися.
- Свою згоду на цю роботу дали миттєво?
- Так, річ у тому, що я займався спортом, закінчив Інфіз і Лобановський для мене - взірець класного гравця та мислячого тренера. Спорт і мистецтво мають багато спільного, усюди треба досягати результату. Спорт, його драматичні колізії - це моя тема. На виготовлення пам'ятника Лобановського я пішов з відкритим серцем.
- Невже про гроші не думали?
- Ну навіщо ви так?
- Оприлюдните кошторис пам'ятника?
- Сплата проводиться поетапно, це викликано нашим бажанням по ходу роботи удосконалити певні речі, але, гадаю, 100000 доларів вистачить. Це не найбільша у цьому бізнесі сума.
- Ваш початковий ескіз отримає сатисфакцію?
- Ні, важко було затвердити співмасштабність. Шість наших проектів були відхилені.
- Ким?
- Ігорем Суркісом.
- Тобто лише йому не сподобалось?
- Не тільки. Раді "Динамо" - також. Адже від обраного місця залежить масштаб роботи. Ми довго визначали висоту скульптури.
- І яка ж вона?
- Три з половиною метри. Разом з футбольним м'ячем - до чотирьох.
- Коли останній проект був прийнятий?
- Остаточно - напередодні Нового року. Але з місцем і простором питання відпали раніше.
- Що ви маєте на увазі?
- І місце, і простір мають нести теплу ауру, форму. Це не бюст Леніна з його камерністю.
- Які етапи вашої роботи?
- Створення ескізної моделі та перехід до співмасштабності, коли ти бачиш героя в монументальному плані.
- Графіку дотримуєтесь?
- Нині - впритул. Раніше його випереджали.
- Епістолярний жанр витриманий?
- На великому м'ячі, де розташується пам'ятник, буде автограф Лобановського і слова з пісні Юрія Рибчинського "Рыжий подсолнух". Хоча за згодою поета ми не звертались, нічого проти, сподіваюсь, він не матиме.
- Який штат робітників залучили?
- У творчому процесі беруть участь 9 чоловік. Разом з портретистом Олегом Черно-Івановим та архітектором Василем Клименком споруджуємо образ, подих якого, сподіваюсь, відчує кожен, хто завітає на Грушевського, 3, починаючи з 13 травня.
Роман Шахрай, газета "Український футбол"
