Під його керівництвом Безсонов виграв безліч трофеїв з «Динамо» та збірною СРСР, ставши одним із найкращих захисників країни у 80-ті роки. У день народження Валерія Лобановського Володимир Васильович незмінно приходить до свого вчителя.
– Він був наш батько, спілкуючись між собою, ми так його і називали «тато». Це професіонал своєї справи, який чудово знав чим він займається, знав як досягти найбільших висот у футболі. Я вдячний, що доля мене звела з таким видатним тренером, буду вічно його пам'ятати. Приходити на його могилу і згадувати все те хороше, що дав він усім нам. Причому не тільки, як футболістам.
– Ви познайомилися з Валерієм Лобановським ще зовсім юним, у віці 17 років. Пам'ятаєте першу зустріч?
– З самого дитинства мріяв грати в «Динамо», хлопчиськом приїхав до Києва. Доля пов'язала мене з цим клубом і з таким видатним тренером. З легендарною командою 75-го року, командами 80-х і 90-х років. З найкращими гравцями того часу. І вдячний я за це саме Валерію Васильовичу.
– Не так давно за версією однієї з телепередач Валерій Лобановський увійшов до числа десяти найбільш видатних українців...
– Він самий великий! Як футболіст, як тренер і, звичайно, як людина!
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
