- На фінальну гру в Базелі прийшли вболівальники, підтримували нас. Але тоді глядач був трохи іншим, чесно кажучи, більш стриманим, спокійним. Люди реагували переважно на якість гри. Всі польові гравці «Динамо» створювали умови, а нашим завданням, як нападників, було їх завершувати. Другий гол у ворота «Ференцвароша»... Пригадую, раніше у складі юнацької збірної СРСР я грав у Франції проти збірної Англії, й вдалося забити приблизно з цієї ж «точки». З-за меж штрафного майданчика, ударом у ближню «дев'ятку». Можливо, це була вже не випадковість. А певна навичка сформувалася, наслідок виконаної роботи. Та позиція на полі, з якої ти можеш забити.
Під час сезону за статистикою не стежили, це вже потім відзначили журналісти, що Онищенко забивав у першому таймі, а Блохін у другому. Загалом-то, яка різниця, головне, щоб ми приносили команді позитивний результат.
Уболівальники «Динамо» чекали від нас цієї перемоги. Але історія показує, що гучні успіхи приходять не відразу, фундамент для них закладали наші попередники, ветерани минулих років. Це був спільний успіх, кількох поколінь, які поступово підбиралися до такого результату.
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
