Боротьба за престижні місця в чемпіонаті України точиться настільки завзята, що команди-лідери делегують своїх "розвідників", щоб ті побачили у ділі наступного суперника. Динамівці Києва на гру "Карпати" - "Чорноморець" також відрядили свого представника. Цього разу до міста Лева прибув відомий у минулому півзахисник Володимир Веремєєв, який має великий досвід тренерської роботи, зокрема у збірній України. За сприяння керівника департаменту футболу ФК "Карпати" Георгія Миколайовича Сирбу, пан Веремєєв знайшов час, щоб поділитися враженнями.
У чемпіонаті відчувається велика інтрига в боротьбі за золоті медалі, тому керівництво "Динамо" відрядило мене на цей поєдинок, - бере слово Володимир Григорович. - "Динамо" до всіх ігор старанно готується і не легковажить жодним суперником. Після луцької невдачі нам нікуди відступати. Це свідчення того, що у футболі дрібниць немає. Здається, що не залишив поза увагою жодного з ваших гравців. (Його зошит увесь був списаний. - Авт.).
- Чи зауважили щось особливе у грі карпатівців?
- Ігрова дисципліна - на високому рівні. Але не все в них ладиться в атаці. Тому й створили перший небезпечний момент десь на 30-й хвилині. "Чорноморець" виглядав організованішою командою і суворо дотримувався обраного плану. Ваші персональники - номери 4 і 6 - не справлялися із завданням...
- Однак "Карпати" перемогли...
- У футболі так часто буває. Я не сподівався, що "Карпати" в таку спеку здатні у другому таймі прискорити гру. Це і врятувало команду. "Карпати" - ще з моїх часів - завжди були сильні духом.
- Якщо "Динамо" зуміє стати чемпіоном, чи клуб організує у столиці свято?
- Більше того, зробимо це на найвищому рівні. Але до свята ще дуже далеко.
- Закордонні тренери в українському футболі - це вирішення проблеми браку кадрів?
- Питання дуже серйозне. Відповісти на нього можна, але я не маю часу на ґрунтовний аналіз. Не забувайте й того, що до нас не їдуть легіонери високого рівня. Якщо ж вони внесуть у наш футбол якийсь добрий почин, то від цього виграють і клуби, і український футбол загалом. Але в нашій країні працює багато сильних особистостей, які б не загубилися й за кордоном. Я ж переконаний у тому, що тренер повинен спілкуватися з футболістами їхньою рідною мовою.
- У вашому рідному Кіровограді можна знайти "другого Веремєєва"?
- Якщо уважно пошукати, то можна. Так само, як у Львові "нового" Кульчицького та Данилюка...
- Які гравці, на вашу думку, краще розуміють суть футболу - вашого покоління чи нинішні?
- Мої ровесники знали, що вони створені для футболу, а сьогоднішні думають навпаки, хоча методика підготовки не змінилася. В теперішніх умовах непросто виховати футболіста високого рівня.
- Ваша футбольна кар'єра надзвичайно багата. Тож чи можете назвати свій найкращий матч та найбільше розчарування?
- Матч-гордість, як я його називаю, - це київський поєдинок у формі збірної СРСР проти ірландців. Ми перемогли - 2:0, а м'ячі у ворота суперника забивалися після моїх передач. Найбільше розчарування відчув на стадіоні "Сент Якобз" після фіналу Кубка кубків. У півфіналі отримав дві жовті картки і не виступав у головному матчі. Це й стало причиною того, що я залишився без пам'ятної медалі.
Олександр Паук, газета "Український футбол".
