Українці! Українки!
Шановні наші захисники й захисниці!
Цей день, 1 квітня, окупанти вирішили відзначити двома однаково нерозумними жартами. Один такий жарт – над людьми в Росії. Там стартував весняний призов, який виглядає як традиційний, але все ж відрізняється від звичайних. Бо призовників цього року можуть відправити на війну проти нашої держави, проти нашого народу. А отже, це гарантована смерть для багатьох зовсім молодих хлопців.
І хоча вони не наші громадяни, хоча вони громадяни держави, яка з нами воює на нашій землі, все ж наш обов'язок як людей – попередити.
Предупредите каждого такого призывника, их родителей. Нам тут не нужны новые убитые люди. Берегите своих детей, чтобы они не стали злодеями. Не отдавайте их в армию. Делайте всё, что можете, лишь бы они жили. Дома. У себя дома.
Всієї правди про цей призов і про долю призовників росіянам все одно не скажуть. Але якщо ви можете донести до них цю правду – зробіть це.
І окремо хочу зупинитися на тому, що Російська Федерація намагається забирати в армію людей і в Криму. Це порушення міжнародного гуманітарного права і воєнний злочин, за який буде відповідальність. І який також є аргументом, щоб санкції проти Росії посилювались.
Тому хочу сказати ще мешканцям Криму: саботуйте цю історію. На будь-якому з етапів. А якщо не вийде, то не виконуйте злочинних наказів і за першої ж нагоди здавайтеся Збройним Силам України. Ми все зрозуміємо. Ви будете жити.
Другий дуже нерозумний першоквітневий жарт окупанти зіграли з деякими мешканцями південних районів України, куди російські війська тимчасово зайшли.
Там призначають якихось «гауляйтерів», якихось тимчасових керівників. І ще погрожують працівникам підприємств і органів влади – щоб співпрацювали з цими обманутими призначенцями.
Моє повідомлення для них просте: відповідальність за колаборацію невідворотна. Завтра чи післязавтра – це питання другорядне. Головне – неминучість того, що справедливість буде відновлена. Тому кожен, хто пішов у «гауляйтери», може вже робити собі прописку десь у Ростові. А за співпрацю з ними чи з окупантами напряму будуть проблеми. Це останнє попередження.
На півночі нашої країни триває відхід окупантів. Повільний, але помітний. Десь їх виганяють з боями. Десь вони самі залишають позиції. Після них – суцільна катастрофа й дуже багато небезпек. Це правда.
Перше – бомбардування можуть тривати. Друге – вони мінують всю цю територію. Мінують будинки, мінують техніку, навіть тіла убитих людей. Дуже багато розтяжок, дуже багато інших небезпек...
Ми просуваємося вперед. Просуваємося обережно. І кожен, хто повертається на цю територію, також має бути дуже обережним! Ще неможливо повертатися до звичайного життя, як було. Навіть на тих територіях, які ми повертаємо після боїв. Ще треба почекати. Чекати, коли наша земля буде розмінована. Чекати, коли можна буде запевнити вас, що нові обстріли неможливі.
На сході нашої країни ситуація залишається вкрай складною. Російських військових наганяють на Донбас, на Харківський напрямок. Вони готуються до нових потужних ударів. Ми готуємося до ще більш активної оборони. Використовуємо всі можливості – як внутрішні, так і зовнішні. Обов’язково.
Ще раз підкреслюю: попереду – складні битви. Зараз іще не можна думати, ніби ми вже пройшли всі випробування. Ми всі хочемо перемоги. Але коли вона буде – кожен це побачить. Кожен це відчує – що настає мир.
Вдень говорив з Президентом Франції Макроном. Про гуманітарну ситуацію в українських містах, які зазнають обстрілів від окупантів. Окремо говорили про ситуацію в Маріуполі. Для якої, я сподіваюся, все ж можуть знайтися рішення. Європа не має права реагувати мовчанням на те, що відбувається з нашим Маріуполем. На цю гуманітарну катастрофу повинен відреагувати увесь світ.
Сьогодні працювали гуманітарні коридори в трьох областях – Донецькій, Луганській, Запорізькій. Вдалося врятувати 6 тисяч 266 людей. Зокрема 3 тисячі 71 людину з Маріуполя.
Окремо домовляємося про вивезення з міста поранених і загиблих. Наших військових, наших цивільних – усіх громадян. Говоримо про це з Туреччиною як з посередником. Сподіваюся, що найближчим часом зможу повідомити про деталі.
Ближче до вечора зустрівся з головою Європейського парламенту Робертою Мецолою. Зустрівся в Києві. Вдячний їй за цей важливий візит, який демонструє деяким іншим політикам, що сміливість у такий час, як зараз, – це одна з найважливіших рис для політика. Говорили про те, як прискорити вступ України до Європейського Союзу. Конкретика є. Також говорили про постачання зброї та підтримку цього парламентарями Європи. А ще – про санкційну політику. Про більш глибоку санкційну політику проти Росії. Бо якщо ембарго, то ембарго. Якщо SWIFT, то для всіх банків. А якщо про бізнес із Росією, то не просто призупинення діяльності, а повний вихід європейських компаній із російського ринку.
Вже традиційно підписав указ про нагородження наших захисників. Семи військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації. З них двох – посмертно.
Вічна пам'ять усім, хто загинув за Україну! Вічна вдячність нашим захисникам, нашим захисницям!
І наостанок. Вже завтра, 2 квітня, українські мусульмани разом з усіма мусульманами світу зустрічатимуть священний місяць Рамадан. Щирі молитви, взаємне прощення та добрі вчинки характеризують цей місяць. Але в Україні додається ще одна чеснота – вірність товаришам і своєму народу в боях.
У боях за свободу України. У нашій війні за незалежність. У якій ми обов'язково переможемо. Обов'язково доб'ємося миру. Для всієї нашої землі.
Щиро бажаю миру! Усім. Всій Україні! Всім людям світу.
Слава Україні
