Юрій Дуленчук: «Емоції дітей, які можуть знову грати у футбол, - безцінні»

Юрій Дуленчук: «Емоції дітей, які можуть знову грати у футбол, - безцінні»

Три групи динамівської академії вікових категорій U14, U15 та U16 (футболісти 2007, 2008 та 2009 років народження) протягом двох останніх тижнів проводять підготовку у Німеччині. У середу вони зіграли перші товариські матчі із «Зігеном». Це стало можливим завдяки голові благодійної організації Ukrainehilfe Salchendorf та першого фан-клубу київського «Динамо» Юрію Дуленчуку. Він розповів докладніше про організацію поєдинку та діяльність своєї організації, що спрямована на підтримку України та українців у війні з росією:

- Мій друг з Німеччини, який грає за місцеву команду ветеранів, і є фанатом ФК «Кенльн», повідомив мені, що три команди динамівської академії приїхали до Німеччини. Я одразу зробив кілька дзвінків у Зігені, поговорив з «Динамо», з тренерами цих команд, і з’явилася ідея організувати товариські матчі із хлопцями з місцевого футбольного клубу. Хотіли зробити це ще швидше, але через певний порядок оформлення документів, довелося протягом певного часу чекати на усі офіційні підтвердження. Коли у неділю ввечері стало відомо, що є можливість провести такий матч, ми його організували за два дні за участі В’ячеслава Стешенка – співвласника столичних автозаправних станцій KLO. Підключили відомих журналістів, телебачення, яким ми дуже вдячні, щоб подія набула широкого розголосу.

- Чим займається ваш фонд Ukrainehilfe Salchendorf?

- Ми організували його з перших днів війни разом із шістьма небайдужими сім’ями. Дякуючи цьому фонду і всім добрим людям, які нам допомагають маленькими та великими внесками ми змогли відправити 27 вантажівок з допомогою в Україну, зокрема, більше 100 ліжок для лікарень, багато медикаментів, дитячого харчування, тощо. Ця допомога вирушила в різні регіони, у конкретні місця, де це було потрібно.

У Зігені та околицях живе багато українських сімей з дітьми, яким ми допомагаємо. Лише мої друзі прийняли 80 людей – це сім’ї з дітьми, люди похилого віку. Моя дружина займається пошуком помешкань для життя, влаштуванням діток у садочки, школи, допомагає оформлювати страховки та усі інші офіційні документи через мерію. Все це ми робимо з власної ініціативи та доброї волі. Усі кошти, які отримуємо, у 100% обсязі передаємо в Україну на відміну від деяких організацій, наприклад, Червоного Хреста, які 30-40% коштів забирають на свої потреби – оплату персоналу, тощо.

З шести сімей, які у нашому фонді, кожна займається своїм напрямком – забезпеченням проживання, харчування, запрошенням ЗМІ, тощо. Все це люди роблять від щирого серця, на волонтерських засадах – паралельно усі вони мають повноцінну роботу.

- Що вас пов’язує з Україною та із Німеччиною?

- Я навчався у Зігені, а в Україні був представником торгово-промислової палати. У 2016-му році ми організували перший у Німеччині фан-клуб «Динамо», у 2016-2018 роках привозили з Німеччини до Києва ветеранів, які грали із киянами. До речі, у 2016-му році мій друг теж був у Києві та забив два м’ячі у ворота ветеранів «Динамо» у товариській зустрічі. Тож я постійно мав контакти із Батьквщиною. Звісно, захотілося допомогти і динамівським вихованцям та прийняти їх на кілька днів у Зігені.

Тут найкраща футбольна команда, мій син Ілля грає у віковій категорії U16 і дуже вболіває за «Динамо», знає усіх футболістів першої команди, часто бував на матчах у Києві, а також ми багато їздимо Європою, щоб підтримати киян у виїзних поєдинках. До речі, у матчі із «Динамо» він був капітаном – дякую тренерам та хлопцям, які його обрали. Тому для нас це була надзвичайно важлива та почесна місія запросити динамівських дітей та тренерів, щоб вони пограли у футбол, потренувалися, розвіялися та добре провели час. Сподіваюся, нам це вдалося. Було дуже приємно бачити щасливі обличчя дітей, які, нарешті, змогли зайнятися улюбленою справою – грати у футбол. Їхні позитивні емоції – це найдорожче для нас. Також задоволені були і діти з німецької команди, для яких було цікаво та приємно зіграти з «Динамо», незважаючи на те, що українці були молодші за них та на дві голови менші. Вони чудово відіграли, усі глядачі були просто у захваті від динамівської школи.

Я сам великий фанат «Динамо» з дитинства, з 1986 року, коли команду ще тренував Лобановський, а у складі грав Блохін, потім пам’ятаю наступне видатне покоління 90-х, яке перемагало «Барселону». Тому усе, що стосується «Динамо», а особливо дітей, сприймаю дуже емоційно, тепло та душевно. Таку ж любов прищепив і сину, для нього київське «Динамо» це щось особливе.

Минулого року шуму у Юнацькій лізі УЄФА наробила команда «Динамо» U19, обігравши «Баварію» 4:0. До речі, ми також були з нашим фан-клубом на тому матчі, а потім і на грі основних команд. А у Києві похід на поєдинок нам організовував голова фан-клубу «Динамо» Сергій Михайленко. Тоді я привіз фанатів з Голландії та Німеччини. Тож «Динамо» - це бренд у Європі, хочу побажати хлопцям, щоб у них усе вийшло у першій команді.

- Розкажіть про позафутбольну складову організації матчів.

- Вхід ми спеціально зробили безкоштовним, щоб на матчі прийшло якомога більше українців. Анонс цих матчів дали телевізійні канали, радіо та преса, тож людей зібралося багато. На іграх були присутні і багато німців, серед них матчі юнацьких команд теж викликали цікавість, адже усі знають, що академія київського «Динамо» - одна з найкращих в Європі та світі, у ній навчається дуже багато талановитих дітей, які згодом стають хорошими футболістами першої команди, а найголовніше – щоб вони стали хорошими людьми.

Перед матчем гімн України виконувала дівчина Олена з України. Вона співачка, виїхала з нашої країни разом зі своєю донечкою у зв’язку з війною, тут вони живуть поблизу Зігена. Нещодавно ми від фонду організували свято, на якому вона виступала – усім дуже сподобалося. Тому ми запросили її заспівати гімн України.

Що стосується трьох хлопчиків, які вийшли на поле у першому матчі у складі «Динамо», їх звати Морітц, Яніс та Тайлер - це сини наших німецьких друзів, які дуже багато допомагають Україні, українцям та є членами нашого фонду.

- Куди будуть спрямовані пожертви, які залишали люди у скриньках до та під час матчу?

- На допомогу українцям. Ми допомагаємо адресно. Наприклад, отримали запит із харківської клініки щодо конкретних медикаментів – вийшли на виробників та придбали по закупівельним цінам. За 40 тисяч євро можемо придбати медикаменти, які в дійсності коштують 200 тисяч. Так само допомагаємо і мамам з дітьми, закриваючи усі їхні питання та потреби з помешканням, харчуванням, тощо, щоб люди могли почувати себе комфортно, наскільки це можливо за даних обставин.