Ледь очоливши київське «Динамо», російський тренер поповнив багату колекцію трофеїв клубу ще одним призом − вперше в своїй історії столичні футболісти вибороли Кубок Першого каналу. Тепер на порядку денному − перемоги вже в офіційних змаганнях.
− Юрію Павловичу, коли ви очолювали київське «Динамо», завдання про обов’язкове завоювання командою Кубка України не декларувалося. Принаймні, керівництво публічно заявляло про те, що від вас вимагається насамперед створити боєздатний колектив для достойних виступів на європейській арені.
− Будь-який тренер, очолюючи колектив із такими традиціями й амбіціями, повинен розуміти: в усіх турнірах, де беруть участь його підопічні, інших завдань, окрім максимальних, в них бути просто не може. Тож саме така мета − привезти Кубок України з Харкова до Києва − наразі й стоїть переді мною.
− Специфіку українського кубкового турніру вам вже вдалося відчути?
− Безперечно. Хоча донецький «Металург» не дуже впевнено виступає в чемпіонаті, проте у півфінальних матчах він завдав нам чимало клопоту. У цій команді зібрано справжніх атлетів, вони грамотно використовують стандартні положення. До того ж у матчі-відповіді ми не могли розраховувати на цілу низку виконавців основного складу. Так що двобої з «металургами» коштували нам нервів. Втім, гадаю, ми цілком заслужено пробилися до фіналу.
− Як ви вважаєте, ваші підопічні вже розуміють і виконують те, що ви від них вимагаєте?
− Якщо команда протягом матчу могла б змінювати тактичну схему ведення гри, це було б ідеальним варіантом. Ми прагнемо до такого, однак брак часу на відпрацювання подібних прийомів поки дається взнаки. Тож намагаємося уникати зайвого ризику, що з ним так чи інакше пов’язана зміна тактики. Однак в окремих поєдинках уже застосовували нові тактичні побудови, варіювали схемами. І в подальшому обов’язково працюватимемо в цьому напрямку. Вважаю, треба мати під рукою два-три варіанти різних тактик.
− Матч проти «Шахтаря» стане непоганою перевіркою результатів вашої роботи з «Динамо»…
− Не думаю, що цю роботу варто оцінювати за матчем проти «Шахтаря», яким би важливим він не був. Гадаю, задля об’єктивних висновків треба щоденно спостерігати за тренувальним процесом, за контрольними й офіційними поєдинками, за тим, як гравці досягають певного рівня. Тобто потрібен досить тривалий проміжок часу, аби можна було реально оцінити роботу того чи іншого фахівця. Один матч, підкреслюю, не може вважатися лакмусом. Хоча, звісно, я мрію про перемогу в Харкові.
− Тоді поставимо запитання по-іншому. Що особисто ви очікуєте від фінального поєдинку?
− Насамперед, що він стане справжнім святом футболу, яке неможливе без трибун, заповнених емоційними вболівальниками. Очікую відмінної організації і, звичайно ж, змістовної, видовищної гри у виконанні обох команд.
− Матч пройде на нейтральному полі. Проте, як гадаєте, на чиєму боці буде підтримка трибун?
− Мені важко спрогнозувати, якій із команд віддадуть свої симпатії місцеві глядачі. Проте знаю напевне, що на трибунах обов’язково будуть наші віддані вболівальники. І саме для них, а також тих, хто переживатиме за нас біля екранів телевізора, ми гратимемо.
− До речі, ви в курсі того, як проходила підготовка стадіону до прийому фінального матчу?
− Більш-менш. Звичайно, знаю, що головна харківська арена була закрита через незадовільний стан газону. Сподіваюся, організатори впоралися з поставленим перед ними завданням, і якість поля буде високого рівня. Зрештою, лише на відмінному полі можна продемонструвати якісну гру, яка б відповідала статусу кубкового фіналу.
(Матеріал офіційної програмки фінального матчу DATAGROUP − Кубку України-2007/08)
