Майбутній 1 квітня матч 25 туру чемпіонату Прем'єр-ліги України між київським «Динамо» та одеським «Чорноморцем» якось сам собою змусив звернутися до книги пам'яті, одну з яскравих сторінок якої написали тринадцять хлопців у біло-синіх динамівських футболках майже 35 років тому...
Непросте лідерство
Уболівальники «Динамо», які підходили 21 серпня 1977 року до Центрального стадіону в столиці України, насторожено чекали на матч 18 туру чемпіонату СРСР проти команди з Південної Пальміри. Був ще свіжий у пам'яті провальний 1976 рік, в якому Валерій Лобановський, який поставив усе на Олімпіаду-76, у результаті залишився ні з чим. 40-й чемпіонат Союзу він розпочав без свого однодумця Олега Базилевича, який очолив мінське «Динамо». Також залишив команду Олександр Дамін, який перейшов до ленінградського «Зеніта», а два Віктора Звягінцев та Насташевський вирушили до донецького «Шахтаря». У серпні завершив свою блискучу кар'єру й Євген Рудаков, який поступився своїм місцем у воротах молодому Віктору Юрковському, який прийшов із сімферопольської «Таврії».
Але Лобановський не був би самим собою, якби навіть у складні часи не ставив перед командою найвищі цілі. У сезоні, що ледь перетнув футбольний екватор, динамівці перед зустріччю з одеситами лідирували в чемпіонаті, лише на одне очко випереджаючи своїх тбіліських одноклубників та на три донецький «Шахтар». Лідерство, однак, давалося з великими труднощами. До гри з «Чорноморцем» кияни двічі втрачали важливі очки, зігравши спочатку внічию з тими самими одеситами 1:1, а потім і взагалі поступившись «Дніпру» 0:1.
Back to the USSR
Чим же жив динамівський уболівальник, намагаючись зрозуміти, що ж сталося сезоном раніше з великою командою підкорювачів Європи 1975-го та мріючи в 1977-му як мінімум про повернення титулу найсильнішої команди Радянського Союзу до Києва, що вже звик до цього.
Для того, щоб зрозуміти обстановку, що оточувала матч, здійснимо віртуальний тур на 35 років назад... до СРСР. Радянський народ продовжував будувати країну розвиненого соціалізму. Середня зарплата по країні складала 142 рублі, на які можна було безбідно жити та відкладати трохи на завтрашній день. Щоправда, напружував дефіцит майже на всі більш-менш необхідні товари, та й перспектива отримання безкоштовного житла через 10, а то й 15 років була сумнівної властивості. Люди, однак, вірили в майбутнє та впевнено дивилися у завтрашній день. Ось і квиток на майбутню гру з «Чорноморцем» коштував один радянський рубль, який за нинішніми мірками був доволі вагомим, незважаючи на свій «дерев'яний» статус. Наприклад, кіловат електроенергії тягнув на 4 копійки, літр 76-го бензину коштував 26 копійок, а кухоль розливного «жигулівського» пива лише 35 копійок. Перед футболом уболівальник міг смачно пообідати, придбавши на все той же рубль комплексний обід із борщу, гуляшу з картопляним пюре, склянки сметани, компоту та ватрушки.
Рекорд у ювілейний рік
Повернемося тим часом на київський Центральний стадіон. У 1977-му всі матчі в Києві «Динамо» починало суворо о 19.00. На гру з «Чорноморцем» прийшли 45,000 уболівальників, що, загалом, було дуже хорошим показником. Для порівняння, на грі із «Зорею» були присутні лише 12,000 глядачів, на матч із «Дніпром» прийшло ще менше – 11,500, а зустріч із московським ЦСКА вшанували своєю увагою 18,000 шанувальників футболу.
У ті роки команда Валерія Лобановського, як правило, вдома відразу починала з місця в кар'єр, намагаючись забити «швидкий» гол. У матчі з одеситами це вдалося Володимиру Онищенку, який на 11-й хвилині добив головою м'яча у ворота Дегтярьова після потужного пострілу капітана динамівців Віктора Колотова. На 34-й хвилині перевагу «біло-синіх» подвоїв Володимир Веремієв, якому вдався красивий удар із 20-ти метрів. Під кінець першого тайму рахунок став великим після того, як Онищенко скористався ідеальною передачею Колотова.
У другому таймі динамівці до радості глядачів не зменшили обертів. Четвертий гол записав на свій рахунок Колотов, після чого тренер гостей Анатолій Зубрицький зняв із гри Дегтярьова та поставив у ворота молодого Івана Жекю, що викликало на трибунах справжні веселощі, адже воротар гостей з якоїсь причини одягнув великі нарукавники й відразу отримав серед уболівальників прізвисько «бухгалтер». Дивна амуніція йому не допомогла, адже до кінця гри м'яч ще чотири рази побував у сітці його воріт після влучних ударів Віктора Бережного, Олега Блохіна (двічі) та Петра Слободяна, який блискуче впорався з роллю «джокера».
Залишали поле кияни під бурхливі овації трибун. Трохи осторонь від своїх партнерів щось жваво обговорювали Блохін та Володимир Мунтян, які провели за «Динамо» 150-у та 300-ту гру відповідно.
Попереду на підопічних Лобановського чекала майже вся друга половина сезону, відзначеного ювілейним 50-м роком існування клубу.
Через три місяці вони увосьме будуть короновані чемпіонами Союзу, а розгром одеситів так і залишиться найбільшою перемогою команди в чемпіонатах СРСР.
40-й чемпіонат СРСР. 18-й тур.
21 серпня 1977 р. Київ, стадіон Центральний, +16 градусів, 45,000
«Динамо» – «Чорноморець» – 8:0 (3:0)
«Динамо»: Юрковський, Коньков, Матвієнко, Фоменко, Лозинський, Бережний, Буряк, Онищенко В.І. (Слободян, 70), Колотов (Мунтян, 70), Веремієв, Блохін.
«Чорноморець»: Дегтярьов (Жекю, 56), Качур, Лещук, Логвиненко, Плоскіна, Фейдман, Соколовський (Іщак, 46), Устимчик, Шевченко, Погорєлов, Карпюк.
Голи: 1:0 Онищенко (11), 2:0 Веремієв (34), 3:0 Онищенко (45), 4:0 Колотов (54), 5:0 Бережний (61), 6:0 Блохін (74, пен.), 7:0 Блохін (85), 8:0 Слободян (88).
