Сьогодні відзначає свій день народження легендарний гравець київського «Динамо», найкращий футболіст Європи 1986 року Ігор Бєланов, який також увійшов до топ-100 найкращих футболістів в історії чемпіонатів світу за версією The Guardian. Володар Кубка кубків УЄФА, дворазовий чемпіон СРСР, триразовий володар Кубка СРСР, віце-чемпіон Європи 1988 року. Єдиний український футболіст, який забив три голи в одному матчі фінальної стадії чемпіонату світу.
До вашої уваги глава, присвячена Ігорю Бєланову, із книги Семена Случевського та Володимира Кулеби «Спадкоємці».
БЄЛАНОВ – ФУТБОЛІСТ
Народився він у 1960 році. Нападник. Заслужений майстер спорту. Володар «Золотого м'яча» найкращому футболісту Європи 1986-го року. Учасник чемпіонату світу-1986. Срібний призер чемпіонату Європи-1988. За збірну СРСР провів 33 матчі, забив 8 м'ячів. Володар Кубка Кубків-1986 Чемпіон СРСР (1985, 1986). Володар Кубка СРСР (1985, 1987). Грав у командах СКА, «Чорноморець» (Одеса) – 1979-1980, 68 матчів, 16 голів; «Чорноморець» (Одеса) – 1981-1984, 116 ігор, 26 голів; «Динамо» (Київ) – 1985-1989, 121 матч, 39 голів; «Боруссія» (Менхенгладбах) – 1989-1990, 26 матчів, 5 голів; «Айнтрахт» (Брауншвейг) – 1991-1995, 67 ігор, 21 гол; «Чорноморець» - 1996-1997, «Металург» (Маріуполь) - 1996-1997, 5 ігор, 4 голи.
БЄЛАНОВ У «ДИНАМО»
До київського клубу Ігор Бєланов прийшов із одеського «Чорноморця» в 25 років сформованим гравцем. Там він запам'ятався стартовою та дистанційною швидкістю й добре поставленим ударом. Команда «моряків» виступала нестабільно, проявити себе на повну силу в ній було важко. У всякому разі, для вболівальників «Динамо» стало приємним сюрпризом, що цей скромний та працьовитий хлопець відразу вписався в основний склад біло-синіх.
Валерій Лобановський знав, кого запрошує, з перших же днів почав шліфувати талант та природні дані Ігоря, розпізнавши в ньому гравця європейського рівня в майбутньому. До швидкості та удару додалися незабаром ігровий тонус, сила волі, наполегливість, уміння виконати на полі великий обсяг роботи. До нової для себе команди Ігор прийшов доволі своєчасно. Саме 1985-1986 роки стали зоряним часом «Динамо» на внутрішньорадянській та європейській аренах.
І якщо на перших порах Ігор виходив на заміну, то вже гру з румунською «Університатею» на Кубок Кубків провів «від» і «до», відкривши рахунок власних забитих м'ячів на єврорівні. Справжнім героєм зустрічі він став дещо пізніше, коли «Динамо» зустрічалося з віденським «Рапідом», тричі розписавшись у воротах голкіпера збірної Австрії Міхаеля Конзеля. Причому в доволі складному матчі на виїзді. Тоді Бєланов, власне, і визначив результат, забивши протягом п'яти хвилин два голи.
Капітан «Динамо»-1986 Анатолій Дем'яненко, характеризуючи Ігоря Бєланова, відзначав: «Ігор дуже своєрідний гравець - реактивний форвард. У цьому сезоні він домігся чудового результату: 10 голів у 26 матчах. Але справа навіть не в цифрах. Ще рік тому, коли він «вливався» в основний склад, були скептики: чи витримає він навантаження, до яких ми вже звикли. Хлопець ледь не зламався, напружував усі сили, весь ресурс, щоб подолати цей бар'єр. Ми всі раді за нього, що витримав, і в «Динамо», і в збірній демонстрував сучасний європейський футбол. Саме в Мексиці про нього заговорили як про футболіста міжнародного класу».
БЄЛАНОВ У КУБКУ КУБКІВ-1986
Загалом же в цьому турнірі на його рахунку п'ять голів. Стільки ж забили Олег Блохін та Олександр Заваров. Це тріо при активній підтримці гравців середини поля - Василя Раца, Павла Яковенка, Івана Яремчука влаштовувала перед воротами суперника таку «карусель», що у захисників голова йшла обертом. Вони не знали, звідки піде головна небезпека, кого накривати і куди бігти.
Відзначимо: за дев'ять матчів за Кубок Кубків кияни забили 26 м'ячів - занадто високий результат для такого рівня поєдинків. Колективна гра, що базується на високих универсализмі та індивідуальній майстерності кожного виконавця, плюс бездоганна техніка, нестандартність, комбінаційне чуття - ось, мабуть, перелік основних складових футбольної концепції тренерського штабу «Динамо». Без перебільшення можна сказати, що сучасна, швидкісна і технічна гра киян підкорила футбольну Європу в 1986-му, так само, як і в 1975-му та 1997-му. На вістрі цієї гри, за задумом тренера, тим самим «наконечником списа» в 86-му якраз і діяв Ігор Бєланов. Кубок Кубків був виграний у французькому Ліоні 2 травня 1986-го року у грізного суперника - мадридського «Атлетіко» - з переконливим рахунком – 3:0.
БЄЛАНОВ НА ЧС-1986
Однак святкувати було ніколи - чемпіонат світу в Мексиці стартував в останній день травня. Виходить, що менш ніж за місяць динамівцям треба було пережити ейфорію від успіху, і знову виходити на пік ігрової форми. А як інакше? Звичайно, В.В. Лобановський не дозволив футболістам розслабитися.
Виграш європейського трофея не змінив звичного ритму життя команди, не знизив вимогливості головного тренера до гравців.
«Валерій Васильович, - згадував Бєланов, - як правило, стримано хвалив футболіста за вдалі дії, але відразу запитував: чому не забив зі стовідсоткової позиції в одному епізоді, не поділився м'ячем із партнером в іншому? Якщо забивав два-три м'ячі та приходив у роздягальню з ознаками ейфорії, Лобановський миттєво ставив тебе на місце. Він був чудовим психологом. Це одне. І друге: можливість зіграти на чемпіонаті світу більшості гравців випадає раз у житті, кожен це розуміє, відбувається внутрішнє налаштування, яке іноді дає можливість в кульмінаційний момент стрибнути вище голови».
Отже, київських динамівців, які складали кістяк збірної СРСР, очікував мексиканський чемпіонат світу-1986. Перший матч у групі наші грали проти угорської збірної. Мадярів багато хто вважав одним із претендентів на найпрестижніші трофеї мундіалю - адже за кілька тижнів до того вони «винесли» в контрольному матчі чарівників м'яча бразильців - 3:0 Але збірна Лобановського «закопала» угорців - 6:0!
Але ж стояла 40-градусна спека і непрості умови мексиканського високогір'я. У стартовій грі ЧС-86 Ігор Бєланов чітко реалізував пенальті. Згадуючи той матч, він зазначав: «Успішний виступ у Кубку кубків дозволив нам близько зіткнутися з багатьма зірками європейського футболу та зробити висновок, що граємо ми анітрохи не гірше. Справа не лише в мені - натхненно грала вся команда. Незважаючи на сонце та розріджене повітря мексиканського високогір'я, яке, до речі, виявилося штукою дуже підступною. Поки біжиш - начебто нічого, терпимо, а от зупинився - і відразу починаєш задихатися. Добре пам'ятаю епізод із пенальті. Вася Рац у середині першого тайму видав довгу передачу, я зробив прискорення метрів на 60 та був збитий у штрафному майданчику угорським захисником. Потім хвилини три не міг віддихатися, перш ніж поставити м'яча на «точку». Збоку, напевно, здавалося, що час тягну навмисне, але це було не так. Просто в себе приходив, дихання відновлював».
Потім був напружений матч зі збірною Франції, що закінчився «гросмейстерською» нічиєю, і гра з канадцями – остання в групі. Зазвичай з аутсайдерами лідер грає легко, проте Бєланов не схильний до простих рішень: «Я би не назвав цей матч зовсім уже простим. У футболі, ви знаєте, часто буває, що довести перевагу над більш слабким суперником буває часом складніше, ніж подолати рівного тобі опонента. Нехай канадці жодного разу і не вразили ворота в груповому турнірі, оборонялися-то вони зі знанням справи. До того ж Лобановський дав перепочинок ряду провідних гравців, виставивши на гру футболістів з інших клубів. Що не могло не позначитися на зіграності команди. Опір суперників було зламано в другому таймі зусиллями киян. Я вийшов із лавки і після рейду по флангу прострілив на Блохіна, який влучив у ціль, а потім ми з Заваровим розіграли комбінацію, після якої Саша встановив остаточний рахунок - 2:0».
І, нарешті, сповнений трагізму поєдинок із бельгійською збірною. Бєланов, який явно досяг піку форми, зробив перший хет-трик того чемпіонату. Прикрі і безглузді промахи в обороні звели нанівець перевагу - «червоні дияволи», як писали газети, перемогли «червоних невдах» - 4:3.
