На черзі 1954 рік.
Події
Тренер «Динамо» Олег Ошенков уже четвертий рік керував командою. І це було значущою подією, адже в майже 30-річній історії команди жоден із тренерів більш ніж на два роки не затримувався. Все, що робив тренер-новатор, незважаючи на окремі й навіть значні невдачі (як, наприклад, восьме місце в чемпіонаті в 1953 році після срібного успіху 1952-го року – прим. ред.), подобалося публіці, футболістам, керівникам команди.
У Києві вже вималювався колектив, здатний вирішувати високі турнірні завдання. Імена Макарова, Голубєва, Міхаліни, Комана, Віньковатова, Зазроєва, Юста, Фоміна та інших після того, як команда посіла друге місце в 1952-му році, знав кожен уболівальник. Утім, змагатися з московськими командами у виснажливому чемпіонаті тоді ще було не до снаги нікому.
А ось на короткій дистанції розіграшу Кубка СРСР перемогти москвичів було цілком реально вже тоді. На шляху до першого в історії команди трофею київські динамівці переграли в Москві «Спартак» (3:1), який до цього шість разів зупиняв нашу команду на шляху до фіналу, в Києві в додатковий час впоралися з ЦДКА (3:1), а в півфіналі в Москві, також у додатковий час, зломили опір ленінградського «Зеніту» (1:0). Нарешті, у фінальному матчі багаторічні зусилля всього колективу «Динамо» на чолі з Олегом Ошенковим були винагороджені непростою, але очікуваною перемогою над «Спартаком» із Єревану – 2:1.
У чемпіонаті ж «Динамо» деякий час на початку другого кола навіть очолювало турнірну таблицю, але втриматися там не спромоглося. У підсумку сезон кияни завершили на п'ятому місці, поступившись четвертою сходинкою ленінградським «Трудовим резервам» лише за різницею забитих та пропущених м'ячів. Зате з цього року «Динамо» стало «виїзним» – 10 вересня команда в Софії провела товариський матч зі збірною міста (2:2), а наприкінці жовтня, в якості заохочення за виграш Кубка СРСР, вирушила до Польщі, де провела три поєдинки – із «Гвардією» (1:1), «Унією» (0:5) та «Влужняком» (5:3).
Футболісти
У 1954 році народилися майбутні динамівці – півзахисник Станіслав Кочубинський (грав за «Динамо» в 1971-1977 рр.), воротар Віктор Юрковський (1977-1979 рр.), захисник Олександр Бойко.
Вихованець чернівецького футболу, Олександр отримав пропозицію перейти до «Динамо» в 1973 році. Кілька років він виступав за дублюючий склад, був його капітаном. За основну команду захисник, якого Валерій Лобановський згодом перевів до опорної зони, дебютував 13 вересня 1975 року в виїзному матчі з донецьким «Шахтарем» (1:0). Вийшовши на заміну замість Анатолія Конькова на 70-й хвилині, вже за п'ять хвилин Бойко віддав гольовий пас на Олега Блохіна, й цей м'яч, як виявилося, став переможним у матчі.
Високий (194 см) футболіст відмінно грав головою, що із його антропометричними даними не дивно, а також був майстром підкатів. У 1979-1982 роках був стабільним гравцем основного складу, загалом провівши за цей період 65 матчів. Пішовши з «Динамо», пограв за харківський «Металіст» (1983 р.) та рідну «Буковину» (1984 р.), після чого через часті травми в 30-річному віці завершив кар'єру.
Зараз тренує дітей у столичній ДЮСШ. Стопами батька пішов і син Денис – права на воротаря належать «Динамо», але нинішній сезон він проводить в оренді за дніпропетровський «Дніпро».
Пам'ятні матчі
Здобувши перемоги в попередніх раундах розіграшу Кубка СРСР над московськими «Спартаком» та ЦДКА, київське «Динамо» розглядалося як беззаперечним фаворит фінального матчу. Втім, перемогти легко киянам не вдалося.
Матч на московському стадіоні «Динамо» за присутності 65 тисяч глядачів, які переважно підтримували нашу команду, проходив за складних погодних умов. Напередодні випав сніг по щиколотку, у зв'язку з чим на полі незабаром після початку поєдинку утворилася каша. Починали команди грати білим м'ячем, незабаром перейшли на червоний, а завершували матч узагалі чорним.
Стартовий склад «Динамо» виглядав наступним чином: Макаров, Ларіонов, Голубєв, Попович, Кольцов, Міхаліна, Богданович, Терентьєв, Зазроєв (к), Коман, Фомін. У першому таймі динамівці відкрили рахунок (відзначився Терентьєв, якого в другому таймі на 70-й хвилині замінив Віньковатов), але на початку другого тайму єреванці зусиллями Меркулова рахунок зрівняли. Вирішальною ж стала комбінація «Динамо» за двадцять хвилин до завершення матчу. Попович віддав м'яча наліво на Фоміна, той філігранно обіграв двох суперників, прорвався флангом та красиво поклав м'яча на ногу Коману. Михайло витримав паузу, подивився, що воротар вийшов уперед, і «парашутом» перекинув м'яча через нього прямо у ворота. Відстоявши мінімальну перевагу, динамівці Києва здобули перший трофей у своїй історії.
www.fcdynamo.kiev.ua
