Сьогодні ми розповімо про 1966 році.
Події
1966-й рік розпочався для футболістів «Динамо» незвично рано. Вже 12 січня киянам довелося грати перший матч чвертьфіналу дебютного для нашої команди розіграшу Кубка чемпіонів проти шотландського «Селтика». Відсутність якого-небудь досвіду проведення зустрічей подібного рівня не дозволила команді Віктора Маслова показати гідний результат – на виїзді динамівці поступилися 0:3, а в повторній зустрічі, яка проводилася у Тбілісі (Київ у зимовий час року неспроможний був прийняти матч, тим паче європейського турніру – прим. ред.), незважаючи на гол на 20-й хвилині у виконанні Йожефа Сабо, взяти реванш не вдалося – лише нічия 1:1.
Але цей невдалий результат не був спричинений погіршенням гри команди. Потенціал «Динамо» зразка 1966 року був як ніколи великим. Група футболістів – Островський, Сабо, Серебряников, Банніков та Поркуян, який буквально на початку сезону переїхав до Києва з Одеси – тривалий час були відірвані від команди, оскільки готувалися у складі збірної СРСР до фінального турнірі Кубка світу в Англії. У цей час Маслов ввів до основного складу дублерів – Рудакова, Пузача, Бишовця, Мунтяна.
З першого до останнього туру чемпіонат СРСР пройшов за повного домінування київського «Динамо». Перевага за набраними очками дозволила динамівцям стати чемпіонами вже за шість турів до фінішу, а підсумковий гандикап від другого місця склав 9 очок (за нарахування двох очок за перемогу – прим. ред.)!
Достроково ставши чемпіоном, «Динамо» впевнено перемогло й у Кубку СРСР, зробивши перший в історії «золотий дубль». У фіналі було переможено найбільш принципового суперника першої половини 1960-х років – московське «Торпедо» (2:0).
До всього додамо, що футболісти «Динамо» у складі збірної СРСР посіли четверте місце на Кубку світу, поступившись у «втішному фіналі» збірній Португалії (1:2), а Валерій Поркуян став найкращим бомбардиром нашої команди, забивши чотири м'ячі у трьох матчах. А за підсумками року півзахисника Андрія Бібу було визнано найкращим футболістом СРСР.
Футболісти
У 1966 році народився майбутній динамівець Ахрик Цвейба.
Перших успіхів почав досягати у «Динамо» з Тбілісі, а наприкінці 1989 року перейшов до «Динамо» (Київ). Рішення змінити Тбілісі на Київ було викликано тим, що Грузія планувала проводити незалежний чемпіонат, а футболіст хотів продовжити виступ у чемпіонаті СРСР. Дебютний сезон склався для Ахрика дуже вдало – він відразу отримав місце у стартовому складі, а команда виграла чемпіонат та Кубок СРСР. Загалом за «Динамо» (Київ) у період із 1990 до 1993 року в всіх турнірах Цвейба зіграв 65 матчів, забив 1 м'яч, доклавши руку й до першого чемпіонства в незалежній Україні.
Також футболісту належить унікальне досягнення, адже він за свою кар'єру виступав у складі чотирьох збірних. Після розпаду Радянського Союзу він продовжив виступати за збірну СНД, у складі якої зіграв на чемпіонаті Європи 1992 року. 26 серпня 1992 року Цвейба зіграв за збірну України в товариському матчі з Угорщиною (1:2), а в 1997 році прийняв пропозицію грати за збірну Росії.
Пам'ятні матчі
У 1966 році у «Динамо» було два «золотих» матчі, які в календарі ігор слідували один за одним – 19 жовтня проти «Кайрата» в чемпіонаті та 8 листопада у фіналі Кубка СРСР проти московського «Торпедо».
На матч проти алма-атинців футболісти «Динамо» виходили з подвійною мотивацією, адже за вдалого збігу обставин могло достроково виграти друге в історії чемпіонство. І свій настрій кияни показали вже на першій хвилині: Турянчик, відібравши м'яча на своїй половині поля, просунувся до центру й віддав уперед на Бібу, який розташувався біля лінії штрафного майданчика. Той, у свою чергу, обіграв одного з опонентів та потужним ударом відкрив рахунок у матчі.
Динамівці володіли повною перевагою, не дозволяючи нічого створити супернику біля своїх воріт, а після того, як на 50-й хвилині «Кайрат» залишився в меншості, їхні шанси стали й узагалі мізерними. У підсумку на 70-й хвилині Пузач дальнім ударом подвоїв перевагу «Динамо», а на останній хвилині гарматний удар вдався Щеголькову – 3:0. Про те, що найближчі переслідувачі, ростовський СКА та московський «Спартак», втратили очки у своїх матчах, стало відомо пізніше, тому вшанування чемпіонів було перенесено на наступний тур, який відбувся практично за місяць (12 листопада), коли підопічні Віктора Маслова приймали єреванський «Арарат».
У фінальному ж матчі розіграшу Кубка СРСР «Динамо» на правах номінальних господарів «приймало» в Москві місцеве «Торпедо».
22 серпня ці команди зустрічалися між собою на тому ж Центральному стадіоні імені Леніна, і тоді торпедівці виграли (2:0). Цього разу матч склався інакше. Як і в «чемпіонському» матчі, динамівці вирішили не відкладати забиті м'ячі на потім. Бишовець відірвався від захисників, які забарилися, й чітким ударом спрямував м'яча в кут уже на першій хвилині.
Маючи перевагу в рахунку, кияни вміло стримували атакуючі наступи торпедівців, у складі яких виокремлювалися постаті Вороніна та Стрельцова. А коли на 73-й хвилині неперевершений Біба, прийнявши передачу з правого флангу від Серебряникова, зльоту пробив по воротах та подвоїв рахунок, стало зрозуміло, що трофей наша команда не віддасть.
www.fcdynamo.kiev.ua
