Сьогодні ми розповімо про 1978 рік.
Історія
1978-й став роком ще однієї футбольної реформи. Спортивні керівники вирішили знову боротися з нічийними результатами, тільки цього разу, на відміну від 1973 року, було вирішено замість пробиття серії пенальті ввести ліміт на нічиї. Очки командам нараховувалися лише за перші вісім нічийних результатів. Варто відзначити, що «Динамо» практично не постраждало від даного нововведення, оскільки у киян за підсумками сезону було дев'ять нічиїх.
Тим часом у «Динамо» тривало оновлення складу. Перед початком сезону пішли Трошкін, Матвієнко, Мунтян, зате прийшли до команди Лозинський, Бережний, Безсонов, Балтача, Хапсаліс. Можливо, це стало причиною не надто впевненої гри киян у сезоні 1978 року, ледь не в кожному матчі очки давалися дуже важко.
До ігрових проблем додалися ще й організаторські: у зв'язку із закриттям двох головних київських стадіонів на реконструкцію перед Олімпіадою-80, динамівцям довелося грати домашні матчі спочатку на київському стадіоні СКА, а потім і взагалі у Львові та Харкові.
Втім, незважаючи ні на що, «Динамо» виграло в 1978 році Кубок СРСР, перегравши у фіналі донецький «Шахтар» (2:1 у додатковий час), а вражаючий фініш із безпрограшною серією з десяти матчів (вісім перемог та дві нічиї – прим. ред.) дозволив посісти друге місце, відставши на чотири очки від тбіліського «Динамо».
А от на європейській арені на команду чекала невдача – в 1/8 фіналу Кубка чемпіонів підопічні Валерія Лобановського несподівано поступилися шведському «Мальме» – 0:0 у домашньому матчі, який проводився в Харкові, та 0:2 на виїзді.
Футболісти
У 1978 році народилися майбутні динамівці – півзахисник Денис Онищенко (грав у «Динамо» з 1996-го до 1999-го рр., із 2003-го до 2005-го рр.), нападник Олександр Мелащенко (2000-2003 рр.), захисник Горан Гавранчич.
До «Динамо» перспективний футболіст перейшов зі скромного сербського клубу «Чукарички» в січні 2001 року. За неофіційними даними, за Гавранчича кияни заплатили 2 млн євро, що на ті часи було значною сумою. Але, як показав час, у цьому трансфері Валерій Лобановський, який наполіг на запрошенні серба, не помилився.
Горан доволі швидко адаптувався в Києві, а його місце в основному складі практично не викликало сумніву. Свій високий рівень футболіст показав уже в сезоні 2002/2003, коли за його підсумками серба було визнано найкращим захисником чемпіонату України. Також відмінно проявив себе й у єврокубках – Лізі чемпіонів та Кубку УЄФА, не лише надійно виконуючи свої безпосередні функції, а й проявляючи себе в плані виконання штрафних ударів, чому навчився ще у своїй першій команді, ФК «Вінча».
Чемпіоном України ставав чотири рази (2001, 2003, 2004, 2007 рр.), стільки ж разів вигравав Кубок України (2003, 2005, 2006, 2007 рр.), також має в колекції своїх трофеїв і три Суперкубка України (2004, 2006, 2007 рр.). Виступаючи за «Динамо», почав залучатися до збірної Сербії та Чорногорії, за яку зіграв загалом 31 матч. Брав участь у фінальній частині чемпіонату світу 2006 року.
Пам'ятні матчі
Перегравши на шляху до фіналу Кубка СРСР рязанський «Спартак», одеський «Чорноморець», ленінградський «Зеніт» та московське «Торпедо» (на кожній стадії проводилося по два матчі – прим. ред.), «Динамо» зустрілося у фіналі з донецьким «Шахтарем», який також проводив один із найкращих своїх сезонів. У турнірній таблиці чемпіонату СРСР команди в підсумку фінішували одна за одною з різницею в одне очко, тому протистояння за кубковий трофей очікувалося з великим інтересом.
І сам поєдинок виправдав очікування. Перший тайм залишився за «гірниками» – на 15-й хвилині зусиллями Старухіна, який замкнув головою подачу з флангу, вони повели в рахунку. Втім, у «Динамо» був свій «козир» – Блохін, який на початку другого тайму втілив у гол, також ударом головою, навісну передачу Онищенка. В основний час командам так і не вдалося виявити переможця.
Ледь розпочався додатковий час, як Блохін дальнім ударом застав зненацька воротаря, й «Динамо» повело в рахунку. Як виявилося, цей м'яч став переможним, принісши тим самим киянам шостий Кубок СРСР в історії.
www.fcdynamo.kiev.ua
