Напередодні матчу перед головним тренером “Динамо” Олексієм Михайличенко постала серйозна проблема: як знайти потрібні слова для футболістів і налаштувати їх на серйозний бій, за ситуації, коли підсумок гри ніякого значення вже не мав. Схоже, необхідні аргументи тренерський штаб все-таки знайшов і команда вийшла на гру не “відбувати номер” і берегти ноги, а з бажанням продемонструвати якісну гру і досягти позитивного результату.
Так, в підсумку, воно і вийшло, але похвилюватися нечисленних глядачів динамівці все-таки змусили. Всі 90 хвилин зустрічі пройшли на половині поля Тарахтія, який цього вечора діяв набагато впевненіше ніж кілька днів тому його більш досвідчений колега Шуховцев. Господарі поля намагалися кожну атаку довести до логічного завершення – удару по воротам. Не завжди це вдавалося, але й грубих помилок вдалося уникнути. Лише в першому таймі Киликевич кілька разів втікав по правому флангу від Дмитруліна, але на завершальній стадії форвардові бракувало влучності та майстерності.
Окрім Киликевича жоден в маріупольців більше не наважився потурбувати спокій Шовковського. Проте роботи в його колеги Тарахтія вистачало. У першому таймі мали забивати Гіоане, Ринкон та Шацьких, у другій половині зустрічі у штангу влучив Гусєв. Розв’язка настала за дві хвилини до фінального свистка. Белькевич по флангу “запустив” у штрафну Шацьких, який зробив прострільну передачу вздовж лінії воротарської. Два динамівця повз м’яча проскочили, а Денис Онищенко з п’яти метрів не залишив голкіперові жодного шансу.
Слід віддати належне нашому суперникові. Після нищівної поразки, та ще й на своєму полі, не кожна команда за такий короткий термін в змозі психологічно відновитися і дати бій опонентові. Досвідчений тренер Микола Павлов, який свого часу очолював і “Динамо”, зумів, принаймні тимчасово, вивести колектив з кризи. За це йому був вдячний і Олексій Михайличенко, підлеглим якого напередодні вирішальних матчів у Лізі чемпіонів був потрібен поєдинок з гідним опонентом.
