Президент «Динамо» Ігор Суркіс в ефірі «Про Футбол Digital» відповів на запитання журналістів після домашнього матчу «Динамо» з «Епіцентром», у якому «біло-сині» перемогли з впевненим рахунком 4:0:
- Ми маємо зіграти 5-6 турів, щоб побачити, куди ми рухаємося. Команда виграла та не пропустила, що дуже важливо. А щодо підготовки, вона у всіх однакова, усі розуміють, хто вилітає, а хто бореться за призові місця. Також усі розуміють, що у цих іграх дуже багато вирішується.
Поле неякісне, тому ми не можемо грати на швидкостях. Потрібно дочекатися, коли стане тепліше. Як мені сказали – ще два-три тижні, і поле буде у нормальному стані. Ми цілодобово вмикаємо підігрів, підтримуємо температуру 14-15 градусів, а також засіяли поле. Чому воно таке – це питання до агрономів, бо поле на базі дуже якісне, і хлопці ним дуже задоволені.
- Коли ви зрозуміли, що з полем щось не так?
- Коли відкрили його. Ми гріли поле виключно на генераторах, адже у нас немає освітлення. Сьогодні ми теж працюємо на генераторах. Це було б неправильно, я б навіть сказав аморально, просити, щоб нам увімкнули світло, коли люди тижнями живуть без нього. Тому ми купили генератори й за допомогою них гріли поле. Це теж ускладнює процес, тому що під генератори потрібно було під’єднати кабелі. Можливо, десь на тиждень ми запізнилися. Повторюся, це питання до агрономів, ми зробили певні висновки й у майбутньому робитимемо усе вчасно.
- В інтерв’ю генеральний директор клубу сказав, що на поле було витрачено багато грошей…
- Я розумію. Коли витрачені кошти, має бути якість. Гроші витрачає не генеральний директор, а клуб. Я був на зборах з командою, можливо не проконтролював цей процес. Але мені говорили, що все має бути добре, а трава не зійшла, тому що під час останнього матчу перед зимовою перервою йшов сніг, а ми сильно поливали газон – це було проханням тренерського штабу, який тоді працював. У підсумку, поле залили, і трава не зійшла.
Словом, причини є, але я хочу нагадати 1997 рік, коли прийшов Валерій Лобановський. Тоді теж була сувора зима, відкрили поле, а воно було без трави. Мені тоді запам’яталося, як Валерій Васильович сказав: «Мене поле не цікавить, мене цікавить, щоб поле було гладким, і щоб м’яч на ньому не скакав». На жаль, погодні умови, а також те, що робить ворог, це не виправдання – ми мали дуже ретельно за цим спостерігати.
- Останнім часом багато обговорюється тема успіхів норвезької команди «Буде-Глімт» та будівництва штучних полів. Чи, на вашу думку, це розв’яже проблему підготовки гравців?
- Я не розумію, навіщо нам потрібні штучні поля. У нас на базі сім полів – і усі в гарному стані. На стадіоні «Динамо» поле теж наполовину синтетичне, має лише зійти трава – і воно буде ідеальним.
- Сьогоднішня перемога 4:0 не дуже вас радує?
- Я, як і всі, подивлюся у турнірну таблицю, після останнього туру. Перемогли – це добре, значить є певні зрушення, команда грає по-іншому, настрій хороший – і на зборах, і тут, у Києві. Ви ж бачите, хто виходить з лави запасних – Ярмоленко, Буяльський. Це явне посилення, але вони пропустили частину зборів, тому Костюк ставить тих хлопців, які готові на цей момент краще. Я це розумію, і, сподіваюся, Ярмоленко, Буяльський, Караваєв, Тимчик теж це розуміють. Але вони можуть вийти, зробити різницю та дати результат. Маємо давати нашій молоді здобувати досвід, адже такі хлопці, як Редушко, Пономаренко, який забиває у кожній грі, мають грати.
- Частина людей критикує вас з приводу того, що в першій команді дебютував футболіст з прізвищем Суркіс…
- Нехай собі критикують. Є головний тренер – я ніколи не втручаюся у визначення складу. Вячеславу сьогодні виповнилося 20 років, команда вела у рахунку 4:0 і зробила йому такий подарунок. Це для нього запам’ятається на все життя незалежно від того, гратиме він у київському «Динамо», чи ні. Якщо гратиме, то його рівень і якість має бути кращою, ніж в інших, відсотків на 50, бо завжди будуть розмови.
І мій зять, і племінник грають в «Динамо», тому я розумію, що критика як була, так і буде надалі – я до неї ставлюся абсолютно спокійно. Ці розмови мене не цікавлять – усі питання до тренера. Вони професійні футболісти. Крістіан Біловар хоч і став моїм зятем, перейшов у ДЮФШ «Динамо» у 13 років, пройшовши увесь шлях до першої команди. Як вони познайомилися з моєю донькою, потрібно запитати у них. Можливо, якби він не був моїм зятем, він би теж грав в «Динамо». Поки що він виграє конкуренцію в інших футболістів. Не я говорю Костюку ставити мого зятя. Його життя від того гратиме він чи ні, гірше не стане, повірте мені.
- Прокоментуйте ситуацію з відсутністю трансферів.
- Футболісти, які до нас приїжджали і які чогось коштували, наприклад, Вітіньйо, Рамірес, могли грати в «Динамо», але чомусь поїхали. А Лонвейк, якого ми купували за Луческу, почувши перший шахед, який упав в озері біля бази, злякався. О 3 годині ночі мені телефонували його батьки й говорили, що я маю відпустити їхнього сина – і ми його відпустили.
Брати легіонерів для кількості, коли є свої хлопці, і закривати дорогу тим же Редушку, Пономаренку та іншим, я не буду. І мене взагалі не хвилює, що говорять різні журналісти. Нехай не рахують мої гроші. У команді «Динамо» все гаразд, усі вчасно отримують зарплатню. На сьогодні у нас працює 650 співробітників плюс футболісти – усі задоволені. Коли закінчиться війна, усі все побачать.
