Афоризм великого давньогрецького драматурга Софокла як не можна краще характеризує шлях, яким прямує до футбольних висот півзахисник київського «Динамо» Огнєн Вукоєвич, який сьогодні святкує свій ювілей!
Підписавши контракт із «біло-синіми» в травні 2008 року та успадкувавши клубну футболку з 5-м номером від самого Сергія Реброва, Вуко з того часу жодного разу не дав приводу динамівським уболівальникам засумніватися у своїй відданості клубу, який став для нього по-справжньому рідним.
Знайомство з футболом розпочалося для Огнєна з п’ятирічного віку. Приклад для наслідування був завжди поруч, оскільки його тато грав за скромну команду з рідного містечка Вукоєвичів Бєловар, знаменитого своїм фортом, зведеним у 18-му столітті за наказом імператриці Марії Терези з династії Габсбургів. За зізнанням нинішньої зірки київського «Динамо», він ще дитиною ходив зі своїм батьком на тренування, дивився на ігри, що й привело його до природного вибору на користь улюбленої гри людства. Вдень він займався у школі, а ввечері бігав на тренування.
Пройшовши початковий курс навчання в дитячій школі «Младость Здралове», юнак продовжив своє футбольне навчання в місцевому «Бєловарі», після двох сезонів у якому в 2003 році підписав свій перший професійний контракт із ФК «Славен Бєлупо» з Копривніци.
Після цього були бельгійський «Льєрс», чемпіонські роки з «Динамо» (Загреб), впевнені виступи на європейських та світових форумах у складі збірної Хорватії та незабутній час, який триває й до сьогодні в київському «Динамо».
За зізнанням самого Огнєна, за попередні сезони, проведені в біло-синій футболці, важко виокремити якийсь особливий матч: «Було багато різних зустрічей, як у чемпіонаті України, так і на європейській арені. Були погані моменти та хороші. Звичайно ж, позитивних епізодів набагато більше. Чудово пам'ятаю, як ми грали у півфіналі Кубка УЄФА, як вигравали золоті медалі чемпіонату й решту трофеїв. Звичайно, назавжди залишилися в пам'яті перший матч за «Динамо» проти «Шахтаря» у розіграші Суперкубка України у 2008 році та перший гол у чемпіонаті України у ворота ФК «Харків».
У майбутнє наш хорват із динамівським серцем дивиться з властивою для нього впевненістю у своїх силах:
- Завжди потрібно йти вперед, але не бездумно, а відштовхуючись від сьогоднішнього дня. Сподіваюся, що я буду ще грати, й грати, віддаючись абсолютно та повністю в кожному поєдинку, як я це робив та роблю завжди. Але найважливіше – здоров'я. Якщо все буде гаразд і травми будуть оминати мене, то все вдасться! Величезна подяка всім за підтримку!
Цього особливогоДня, Огнєне, ми хочемо побажати тобі справжнього щастя!
Щоб удома на тебе чекали, любили, цінували. Щоб у душі була гармонія, а життя наповнювалося яскравими подіями та приємними моментами!
© www.fcdynamo.kiev.ua