Влітку 2009 року, залишивши казанський «Рубін», Сергій Ребров повернувся до Києва й, за його зізнанням, був готовий ще пограти на рівні української Прем’єр-ліги, наприклад, у київському «Арсеналі», куди його кликав тодішній тренер «канонірів» Олександр Заваров.
У той час іменитий та титулований майстер, який забив у національних першостях 123 голи, протягом міжсезоння читав у всіх газетах, що йому обов’язково зателефонують представники «Арсеналу» та питання буде вирішене. Не дочекавшись серйозної розмови, Ребров неочікувано для багатьох прихильників свого таланту 20 липня вирішив «повісити бутси на цвях», а вже наступного дня оголосив про своє працевлаштування в якості тренера молодіжного складу «Динамо»! «Завтра» від «Арсеналу» так і не настало. «Добре, що в цей період мені запропонували посаду в рідному клубі, яка мені до душі. Я був дуже радий, що отримав можливість попрацювати з хлопцями, котрі змогли би перейняти в мене частину досвіду та знань».
Паралельне навчання
Ставши помічником у динамівській молодіжці у Володимира Мунтяна, Ребров, який, звісно, не мав на той час тренерського досвіду, пішов на тренерські курси й після їхнього завершення отримав Диплом-А. «Разом із Володимиром Федоровичем я намагався допомогти талановитим хлопцям дорости до рівня першої команди. Мета нашої роботи в дублі була не перемогти за будь-яку ціну в турнірі дублерів, а підготувати молодь до більш серйозних навантажень. Можна сказати, що ми з хлопцями навчалися паралельно: я пройшов перший курс навчання, отримав Диплом-А та налаштувався на те, щоб подолати ще два ступеня в підвищенні тренерської кваліфікації».
Самому Сергію, який став Сергієм Станіславовичем, було цікаво працювати з молодими гравцями, котрі ще нещодавно сиділи на трибуні та спостерігали, як він грає. Намагався йти в ногу з часом і сам молодий тренер, визначивши для себе, що важливо не лише отримувати досвід, а й проходити якісь етапи, вивчати щось нове. «Добре, коли ще зовсім нещодавно був футболістом, маєш авторитет у хлопців. Але цього замало. Я вважаю, що тренер має постійно навчатися. Тому, наприклад, коли я приїжджаю до Лондона, то завжди ходжу на тренування та матчі «Тоттенхема», із задоволенням дивлюся та навчаюся».
Прихильник атакувального стилю
Наступний сезон 2010/11 Ребров розпочав уже в якості асистента тренера другої за рангом динамівської команди, ставши помічником Геннадія Литовченка. «Цікаво було працювати й із Литовченком, адже Геннадій Володимирович дуже хороший спеціаліст, особливо в роботі з молоддю. Те, що «Динамо-2» завершило першу частину сезону на 9-му місці, я вважаю непоганим результатом. Головне, що був прогрес у грі, й я його бачив».
За півроку, в грудні 2010-го, Реброва було призначено до першої команди клубу. Він став одним зі спеціалістів у тренерському штабі Юрія Сьоміна. У вересні 2012-го він увійшов до тренерського штабу Олега Блохіна, який підписав із «Динамо» контракт на чотири роки.
Сам Сергій Станіславович зізнається, що сьогодні він почувається комфортно, адже намагається допомагати рідній команді. «Зараз я працюю тренером, і мені це подобається».
Щодо своїх тренерських поглядів, один із найкращих голеадорів «біло-синіх» не вважає, що всі форварди, які стають тренерами, ставлять командам атакувальну гру. «У кожного тренера має бути кілька тактичних схем. Але, звісно, мені імпонує атакувальний стиль». Символічним є й кредо динамівського бомбардира, а зараз головного тренера команди, під яким, мабуть, готові підписатися всі вболівальники найтитулованішого клубу України. «Головне, щоб не ми боялися, а нас боялися. Щоб ми грали, як у 1999-му…»
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
* фото В.Раснера