Для півзахисника «Динамо» Віталія Буяльського заключний матч першої частини сезону проти харківського «Металіста» вийшов особливим – він відзначився забитим м'ячем, який став для нього 10-м у чемпіонаті України. Це особистий рекорд Віталія, оскільки раніше йому вдавалося забити лише 9 м'ячів. Це траплялося двічі – у сезонах 2019/2020 та 2021/2022. В інтерв'ю кореспондентові офіційного клубного сайту Віталій розповів про своє досягнення:
- Навіть не знаю, що саме призвело до покращення моєї результативності. Швидше за все, усе в комплексі – і готуватися почав правильніше, і грати став ближче до нападу, і везіння свою роль зіграло.
- Незважаючи на те, що ваша позиція не змінювалася, ви почали більше завдань виконувати в атаці?
- Так, позиція у мене не змінилася, просто останнім часом так виходить, що частіше перебуваю у штрафному майданчику, тож і моментів маю більше.
- Як вдається відчувати момент, де потрібно опинитися, щоб забити?
– Все залежить від впевненості футболіста. Коли забив один-два м'ячі, ця впевненість дуже відчувається, і за допомогою неї виходить рухатися далі.
- Раніше ви більше забивали з гри, сьогодні вдалося відзначитися зі штрафного. Як вирішували з Циганковим, хто виконуватиме стандартне положення?
- Вітя сказав, щоб бив я, бо йому було не дуже зручно завдавати удару з тієї позиції – і він запропонував мені. Вийшло, що пробив у кут від воротаря. Але зазвичай штрафні б'є Вітя. Дай боже, щоб якнайшвидше повернувся до ладу Коля Шапаренко – тоді і він битиме. Я на цю роль особливо не претендую, оскільки стандарти не треную спеціально (усміхається).
- Пройшла лише половина чемпіонату, а на вашому рахунку вже 10 м'ячів, після зимової перерви продовжите так само?
- Я не зациклююсь на кількості забитих м'ячів – уже багато разів про це говорив. Для мене головне – щоби перемагала команда. А що буде у другому колі, сказати складно. Тут не знаєш, що завтра буде. У країні йде війна, якщо прокинулися, і всі живі – це головне, що має значення. Тому про те, скільки заб'ю у другій частині сезону, навіть не думаю. Коли закінчиться війна, тоді і у футболі, і в будь-якій іншій роботі будуть лише позитивні емоції.
- Тоді, напевно, немає сенсу питати про вашу участь у гонці бомбардирів, у якій ви зараз на другому місці?
- Так, для мене це не пріоритетно, мені ж не 20 років. Для мене пріоритет – це команда та командні результати.
- Чи пам'ятаєте сезони, коли забивали по 9 м'ячів?
- Особливо ні, але знаю, що це було нещодавно. Виходить, стабільність – це ознака майстерності (посміхається). Як я вже сказав, напевно, це пов'язано з тим, що більше дію в атаці та частіше перебуваю у штрафному майданчику суперника. Команда створює моменти, захисники відбирають м'яч і розпочинають наші атаки, а півзахисники мають правильно ним розпорядитися.
- Ваші голи – це не лише результат награних комбінацій, а й імпровізації?
- Звісно. Те, що ми відпрацьовуємо на тренуваннях, різні комбінації, складно провести в іграх із деякими суперниками в чемпіонаті, оскільки вони обороняються великою кількістю гравців, і такий захист нам складно розкривати. Тому у багатьох матчах ми й не змогли забити – то у захисників влучали, то у воротаря, то били повз.
- Сьогодні був заключний матч першої частини сезону, які ваші плани на найближчий час?
- Усю відпустку проведу у Києві. А також, можливо, на свята поїдемо до батьків у Калинівку.
